Міклухо-Маклай Микола Миколайович [5(17) .7.1846, с. Різдвяне, нині Боровічського району Новгородської обл., — 2(14) .4.1888, Петербург], російський учений, мандрівник і громадський діяч. Народився в сім'ї інженера. У 1863 поступив в Петербурзький університет, звідки в 1864 за участь в студентському русі був виключений без права вступу у вищі учбові заклади Росії. Природно-научну освіту продовжував в Гейдельбергськом (1864), Лейпцігському (1865) і Ієнськом (1866—68) університетах. Його світогляд формувався під впливом ідей русявий.(російський) демократичного руху 60-х рр. 19 ст У 1866—67 зробив подорож на Канарські острови і в Марокко. У 1869, після відвідин побережжя Червоного моря (березень — травень), М-коду.-М. повернувся до Росії. Перші наукові дослідження М-коду.-М. присвячені порівняльній анатомії морських губок і мозку акул і ін. питанням зоології. Під час подальших подорожей (о-ва Малайського архіпелагу, півострів малакка, острови Океанії, Австралія) М-код.-М. провів також коштовні географічні спостереження (описи рельєфу, вимір глибин морить, метеорологічні спостереження), багато хто з яких не втратив значення донині.
З самого початку своєї роботи М-коду.-М. живо цікавився культурою і побутом населення відвідуваних ним країн. Надалі він присвятив своє життя антропологічному і етнографічному вивченню корінного населення Південно-східної Азії, Австралії, островів Тихого океану. Два з половиною роки (1871—72, 1876—77, 1883) він прожив на північно-східному березі Нової Гвінеї (нині беріг Міклухо-Маклая), де завоював любов і довіру новогвінейцев; відвідав південно-західний берег цього острова (1874) і двічі південно-східне побережжя (1880, 1881), зробив дві важкі подорожі у внутрішні райони малакки (1874, 1875), побував на Філіппінах і в Індонезії (1873), відвідав багато островів Мікронезії і Меланезії (1876, 1879), в 1878—82 і 1884—86 жив в Австралії, де заснував поблизу Сіднея біологічну станцію.
Грунтуючись на результатах своїх антропологічних і етнографічних досліджень, М-коді.-М. відстоював ідею про видову єдність і взаємну спорідненість рас людини; він спростував поширені у той час погляди на негроїдів Нової Гвінеї (папуасів) як на представників особливого вигляду, відмінного від ін. рас людства; вперше детально описав меланезійського антропологічного типа, поширеного в Західній Океанії і на островах Південно-східної Азії. М-код.-М. довів, що папуаси і ін. народи Океанії і Південно-східної Азії відстали в своєму розвитку лише через ряд історичних причин, але по своїх здібностях стоять не нижче за європейців. Викриваючи расизм і колоніалізм, М-код.-М. виступав в захист свободи і незалежності народів, що вивчалися ним. Так, в 1881 він розробив проект створення на Новій Гвінеї незалежної держави — Папуаського Союзу. Пізніше (1886) він безуспішно добивався від царського уряду дозволу організувати на Новій Гвінеї «вольну російську колонію». Позбавлення, невдачі, хвороби підірвали здоров'я М-коду.-М. У 1886 він повернувся з Австралії до Петербургу і опісля два роки помер. Щоденники його подорожей були видані лише в 1923 під редакцією Д. Н. Анучина . Привезені М-коди.-М. з експедицій багатющі етнографічні і антропологічні колекції зберігаються в Музеї антропології і етнографії в Ленінграді. Ім'я М-коду.-М. у 1947 привласнено інституту етнографії АН(Академія наук) СРСР.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—5, М. — Л.,1950—1954 (у т. 4 є біографіч. нарис).
Літ.: Тумаркин Д. Д., Великий російський учений-гуманіст, «Радянська етнографія», 1963 № 6; Вальськая Б. А., Боротьба Н. Н. Міклухо-Маклая за права папуасів берега Маклая, в збірці: Країни і народи Сходу, ст 1, М., 1959.
