Міжзоряне поглинання , ослабіння світла при його проходженні від випромінюючого небесного світила (зірки, галактики і ін.) через міжзоряне середовище . Викликається розсіянням, дифракцією і поглинанням світла дрібними — з розмірами порядка 1 мкм — частинками космічного пилу, безладно поширеного в міжзоряному просторі або зосередженого в окремих пилових туманностях. Величина М. п. складає від десятих доль до декількох зоряних величин на 1 кпс . Вона різна у різних напрямах із-за нерівномірності поширення космічного пилу, але особливо значительна поблизу плоскості Молочного Шляху. М. п. виявляється по загальному ослабінню випромінювання і зміні кольору зірок. Зірки, світло яких розсіяне міжзоряним середовищем, мають помітно ослаблену короткохвильову ділянку спектру, унаслідок чого вони виглядають більш червонуватими в порівнянні із зірками того ж типа, але вільними від М. п. (див. Надлишок кольору ). М. п. спостерігається також і за межами оптичного діапазону, що підтверджене спостереженнями, виконаними з телескопами, піднятими за межі щільної атмосфери. Ефективність розсіяння, величина і характер М. п. залежать від розмірів і природи часток міжзоряного середовища. Облік М. п., що спотворює блиск зірок, має велике значення при визначенні точних відстаней до зірок і при вивченні структури Галактики. На існування М. п. вперше вказало Ст Я. Струве в 1847; проте всестороннє вивчення його почалося лише в 30-х роках 20 століть. Після відкриття М. п. у відстані до зірок і галактик, обчислені шляхом порівняння видимих зоряних величин з абсолютними, довелося внести відповідні поправки.
Коли світло зірки поглинається хмарами міжзоряного газу, також присутнього в міжзоряному просторі, в спектрі зірки виникають міжзоряні лінії поглинання (переважно вони належать кальцію, натрію, залізу, а також ряду молекул).
М. п. вивчається методами зоряної астрономії шляхом підрахунків числа зірок в порівнюваних між собою майданчиках піднебіння, методом фотоелектричної багатоколірної фотометрії і іншими способами.
Літ.: Каплан С. А., Пікельнер С. Би., Міжзоряне середовище, М., 1963.
