Струве Василь Якович [4(15) .4.1793, Альтона (Німеччина), — 11(23) .11.1864, Петербург], російський астроном і геодезист, академік Петербурзький АН(Академія наук) (1832; член-кореспондент 1822). У 1810 закінчив Дерптський (Тартуський) університет. У 1818—39 директор Дерптськой астрономічній обсерваторії; у 1839—1862 директор Пулковськой обсерваторії, створення і устаткування якої проходіло при його діяльній участі. Завдяки видатним результатам, отриманим С. по фундаментальній астрометрії, визначенню координат небесних світил і складанню зоряних каталогів, Пулковськая обсерваторія придбала світову славу. Матеріали обширних досліджень подвійних зірок, початих С. в 1813, якнайповніше викладені в працях «Мікрометричні виміри...» (1837) і «Середні положення зірок» (1852). Йому належать перші надійні оцінки параллаксов 27 зірок (1822) і точне визначення індивідуального паралакса зірки її Ліри (1837). У Пулковськой обсерваторії під керівництвом С. була визначена система т.з. астрономічних постійних, що отримала свого часу усесвітнє визнання і переглянута лише через 50 років. Сам С. виробив класичне визначення постійної аберації за допомогою побудованого по його ідеї пасажного інструменту. Вивчаючи в 1845—47 закономірностей зоряної системи, він ввів інтегральне рівняння зоряної статистики, виявив концентрацію зірок в головній плоскості Млечного Дороги, довів існування космічного поглинання світла і розробив спосіб його обліку при спостереженнях. Результати багатолітніх геодезичних робіт за визначенням довжини дуги меридіана, проведених під керівництвом С., а також До. І. Теннера і інших, викладені в праці С. «Дуга меридіана в 25°20'' між Дунаєм і Льодовитим морем» (т. 1—2, 1856—61). Почесний член багатьох іноземних академій і суспільств.
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Етюди зоряної астрономії, М., 1953 (літ.).
Літ.: Новокшанова (Соколовськая) 3. До., Василь Якович Струве, М., 1964,
