Мюссе Альфред де
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Мюссе Альфред де

Мюссе (Musset) Альфред де (11.12.1810, Париж, — 2.5.1857, там же), французький письменник, член Французької академії (1852). Народився в сім'ї чиновника, причетного до літератури. Закінчив коллеж Генріха IV. Його 1-а поетична збірка «Іспанські і італійські повісті» (1830) залучила увага читачів. Літературно-естетична програма французьких романтиків на чолі с В. Гюго, що відкидала реакційний політичний устрій і застарілі літературні форми, послужила основою подальшої творчості М. Во 2-м-код збірці «Спектакль в кріслі» (1832) поет прославляє свободу, богоборчество, знущається з буржуазного політиканства. Великою популярністю користуються 4 його ліричних поеми — «Ночі»: «Травнева», «Груднева» і ін. (1835—37), де сумні роздуми породжені відчуттям самоти. М. є одним з творців романтичного театру. Його історична драма «Лоренцаччо» (1834), любовно-психологічні п'єси «Каприз Маріани» (1833), «З любов'ю не жартують» (1834), «Свічник» (1835) відрізняються реалістичними характерами, напруженою дією. У «Лоренцаччо» художньо заломлена ідея боротьби з тираненням. Моральна досконалість особи — така основна тема інших його п'єс. М-код.-драматурга вперше для Франції відкрила Росія. Лише після того, як на сцені петербурзького театру була поставлена його комедія «Каприз» (1837), французькі театри стали включати його п'єси в свій репертуар.

  В романі М. «Сповідь сина століття» (1836) відбита французька дійсність 20—30-х рр. 19 ст, показана безвихідність доль молодого покоління Франції, виражена світла надія, що в майбутньому людство знайде спокій і щастя.

  В Росії твору М. високо цінували А. С. Пушкін, Л. Н. Толстой, А. І. Герцен, І. С. Тургенев. На російську мову вірші М. переводили І. С. Тургенев, А. А. Фет, Ст С. Курочкин, А. Н. Апухтін, Ст Я. Брюсов, а за радянських часів — Ст А. Різдвяний, С. Ст Шервінський, Ю. Б. Корнєєв, Е. Л. Ліпецкая і ін.

  Соч.: Ceuvres complètes illustrées, v. 1—10, P., 1927 — 29; Ceuvres complètes, P. [1963]; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. проїзв.(твір), т. 1—2, М., 1957; Сповідь сина століття. Новели, [ст. А. Андрєєв], Л., 1970.

  Літ .: Історія французької літератури, т. 2, М., 1956; Тетеревникова А., А. де Мюссе, в кн.: Письменники Франції, М., 1964; Сент-Бев Ш., А. де Мюссе, в його кн.: Літературні портрети. Критичні нариси, М., 1970; Gastinel P., Le romantisme d''a. de Musset, P., 1933; Soupault Ph., A. de Musset [P., 1966]; Tieghem Ph. van, Musset, P., 1969; Lefebvre Н., Musset, 2 éd., P. [1970].

  М. С. Треськунов.

А. де Мюссе. «Мардош» (Париж, 1878). Ілл. А. Пиляючи.

А. де Мюссе.