Мюоній, частка, що складається з позитивного мюона (m + ) і електрона (е - ). Позначається m + е - або Mu. Гіпотеза про існування М. була ви двинута в 1957 одночасно Л. Д. Ландау і А. Саламом . Будова М. аналогічно атому водню, від якого М. відрізняється заміною протона на m + . М. утворюється при гальмуванні m + в речовині. При цьому m + приєднує до себе електрон з оболонки атома, а атом стає позитивним іоном. Наприклад, m + + Xe ® m + е - + Xe + . Час життя М. t = 2,2×10 -6 сік ; воно визначається часом життя m + .
Оскільки m + і е - володіють власними магнітними моментами (спинами ), то в М. їх спини можуть бути направлені або паралельно, або антіпараллельно один одному. Енергія два таких станів розрізняється на величину ~ 2×10 -5 ев і між ними можливі квантові переходи з випромінюванням електромагнітних хвиль частотою 4463,16 Мгц . Спостереження цих переходів і порівняння виміряної частоти випромінювання з теоретично передбачається є одним з найточніших методів перевірки рівнянь квантової електродинаміки.
Три чверті атомів М. утворюється в змозі з паралельними спинами m + і е - . Магнітний момент цих атомів М. приблизно в 200 разів перевищує магнітний момент m + мезона, а частота прецессиі такої системи в магнітному полі в 100 разів перевищує частоту прецессиі вільного m + . З такою ж частотою міняється напрям вильоту позитронів, що утворюються при розпаді m + , що входить до складу М. (m + ® e + + n e + ). Це явище використовують для спостереження М. і дослідження різних хімічних реакцій за участю водню. Оскільки М. можна розглядати як легкий ізотоп водню то в таких дослідженнях він грає роль «міченого» атома водню, за рухом якого можна стежити, спостерігаючи прецессию його спину в магнітному полі. Якщо М., подібно до атома водню, вступає в хімічну реакцію, то зв'язок між спинами мюона m + і електрона е - «розривається» і замість частоти прецессиі М. спостерігається частота прецессиі вільного m + . В такий спосіб удалося виміряти швидкості протікання багатьох хімічних реакцій атомарного водню з різними речовинами.
Літ .: Хьюз Ст, Мюоній, «Успіхи фізичних наук», 1968, т. 95, ст 3; Гольданський Ст І., Фірсов Ст Р., Хімія нових атомів, «Успіхи хімії», 1971, т. 40, ст 8.
