Мутанаббі (аль-Мутанаббі — що видає себе за пророка) Абу-т-Тайіб Ахмед ібн аль-Хусейн (915, Куфа, — 23.9.965, поблизу Нуманії), арабський поет. Нащадок південно-арабського племені джуф, М. сприйняв бедуїнські етичні і естетичні традиції, зростав і жив в обстановці соціальної нестійкості і етнополітичних розбратів у феодально-роздробленому Халіфаті. Обдарований і честолюбний, М. з 12 років став професійним мандруючим поетом. Підносив оди значним особам, поступово добився визнання і полягав при дворах емірів Сирії, Єгипту і Іраку. Вищого успіху і слави досяг в Халебе (948—957) при Сейф ад-Дауле. Убитий з мести за сатиричні вірші.
Спадщину М. налічує понад 100 од (касид) і до 200 дрібних віршів і фрагментів. Бунтівно-волелюбний дух ліричного героя М., з його непомірною гординею і самоунічиженієм, контрастною зміною настроїв і плотськими ліріко-філософськимі роздумами, відлитими в лаконічні сентенції і афоризми, світська спрямованість поезії М., його арабсько-бедуїнський патріотизм, багата мова і енергійний склад, новини в композиції касид, в епітетах і метафорах — все це зробило М. популярним поетом арабського світу. Зробив вплив на персидську поезію.
Соч.: Диван аль-Мутанаббі, т. 1—4, Каїр, 1936.
Літ.: Крачковський І. Ю., Аль-Мутанаббі і Яскраво-червона для Абу-л, Ізбр. соч.(вигадування), т. 2, М. — Л., 1956; Blachére R., Un poéte arabe du IV siécle de l''hégire, Abou-tayyib al-motanabbi, P., 1935; Brockelmann С., Geschichte der arabischen Litteratur, 1 Suppl. Bd, Leiden, 1943; Хусейн Алі Махфуз, аль-Мутанаббі ва Ca'' ді, Тегеран, 1957.
