Муранов Матвій Костянтинович [29.11(11.12) .1873, с. Рибці, нині Полтавського району Полтавської області, — 9.12.1959, Москва], учасник революційного руху і встановлення Радянської влади в Росії. Член Комуністичної партії з 1904. Народився в селянській сім'ї. З 1900 робітник в Харкові. У 1907 член Залізничного райкому РСДРП в Харкові, з 1912 член міськкому більшовиків, депутат 4-ої Державної думи від харківських робітників. Думську діяльність поєднував з нелегальною роботою в Петербурзі, Харкові, Іваново-Вознесенське, Вятке (нині Корів) і др.; співробітничав в газеті «Правда». У 1914 арештований у справі більшовицькій фракції 4-ої Державної думи, в 1915 засланий в Туруханський край. Після Лютневої революції 1917 член редакції «Правди», делегат 7-ої (Квітневою) конференції і 6-го з'їзду РСДРП (б), вибраний членом ЦК. У 1917—23 інструктор ЦК партії, в 1922—1934 член ЦКК(Центральна контрольна комісія). З 1923 член Верховного суду СРСР. У 1934—37 працював у ВЦИК. З 1939 персональний пенсіонер. Делегат 8—10-го, 13-го, 15—17-го з'їздів партії; на 8-м-коді з'їзді обирався член ЦК, на 9-м-коді — кандидат в члени ЦК РКП (б). Член ВЦИК з 1918. Нагороджений 2 орденами Леніна.
