Муратов Ігор Леонтьевіч [15(28) .7. 1912, Харків, — 29.3.1973, там же], український радянський поет. Член КПРС з 1940. Народився в сім'ї службовця. Закінчив філологічний факультет Харківського університету (1939). Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—45. Друкувався з 1931. Автор збірок віршів «Комсо-графік» (1933), «Вогнище» (1940), «Двадцятий полк» (1941), «Йдуть багатирі» (1951), «Любов і ненависть моя» (1960) і ін., поеми-памфлета «Остання хмара» (1959, русявий.(російський) пер.(переведення) 1960), романтичні драми «Нейтральна зона» (русявий. пер.(переведення) 1967) і ін. М. працював і в області прози — «Буковинська повість» (1951; Державна премія СРСР, 1952), повести «Жила на світі вдова» (1960, русявий.(російський) пер.(переведення) 1964), «Вікна, відкриті навстіж» (1962, русявий.(російський) пер.(переведення) 1968), «В сорочці народжений» (1965, русявий.(російський) пер.(переведення) 1968) і ін. У творах М. знайшли віддзеркалення високий духовний світ його сучасників, їх ратні і трудові подвиги. Нагороджений орденом Жовтневої Революції, 2 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Вібранi твори, т. 1—2, До., 1972: у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вірші, М., 1955: Метаморфози. Вірші, поеми, М., 1965; Осінні визнання. Вірші, М., 1971.
