Мункачи (Munkácsy), власне — Ліб (Lieb) Міхай (20.2.1844, Мункач, нині Мукачево, УРСР, — 1.5.1900, Енденіх, поблизу Бонна, Германію), угорський живописець. Вчився в Е. Самоши (1862—1863), у віденській і мюнхенській АХ(Академія витівок) (1865—1868), а також в Дюсельдорфі (1868—1869) в Л. Кнауса . Випробував вплив майстрів школи Дюсельдорфа, барбізонськой школи і Г. Курбе . Ранні твори М. пройняті романтичними віяннями («Гроза в степу», 1867, Угорська національна галерея, Будапешт). У 1870-і рр. під впливом революційно-демократичних ідей створює твори, насичені активним соціально-критичним пафосом що відрізняються гострою психологічною переконливістю ситуацій і яскравістю народних типів (що принесла М. світову популярність «Камера смертника», 1870; «Щипательніци корпії», 1871; «Нічні бродяги», 1873; все — там же). Працюючи над багатофігурними сценами з народного життя, М. добивається драматичної насиченості і цілісності композиції за допомогою пастозного, об'ємно ліплячого форму мазка і емоційно насиченого колориту, побудованого зазвичай на напружених контрастах білого і коричневих або чорних тонів. З кінця 1870-х рр., окрім островиразітельних пейзажів і портретів («Ласло Паал», близько 1876—77, там же), М. все частіше пише релігійні, історичні і жанрові полотна, відмічені межами салонової і академізму («Се людина», 1896, Музей ним. Ф. Дери, Дебрецен), але звертається і до революційної тематики («Страйк», 1895, Угорська національна галерея, Будапешт). Кращі твори М. лягли в основу реалістичного напряму в угорському живопису 19 ст
Літ.: Алешина Л. С., Міхай Мункачи, М., 1960; Végvári L., Munkácsy Mihály élete és müvei, Bdpst, 1958.
