Музаєв Нурдін Джамалдіновіч [р. 2 (15). 10. 1913, селище Белгатой, нині Шалінського району Чечено-інгушської АССР], чеченський радянський поет. Член КПРС з 1940. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—45. У 1953 закінчив історичний факультет Киргизького педагогічного інституту. Друкується з 1930. Ранні вірші М. написані під впливом Ст Ст Маяковського. У п'єсі «Росток нашої епохи» (1933) показано колгоспне будівництво в Чечено-Інгушетії. Автор збірок віршів «Крок на вірній дорозі» (1934), «Вибрані вірші і поеми» (1956), «Спекотливі мрії» (1966), «Дзюрчання струмочка» (1968), романа у віршах «Говорить Селимо» (1957, русявий.(російський) пер.(переведення) 1958), присвячені боротьбі чеченського народу проти феодалів і царського свавілля. У 1960 опублікував роман «Марш сміливих», в 1971 — роман «Сила мрії» про сучасний робочий клас Чечено-Інгушетії. М. — автор п'єс, роботи «Чеченська література на дорогах соціалістичного реалізму» (1963, російською мовою). Перевів вигадування А. С. Пушкіна, Т. Р. Шевченка, Ш. Руставелі, В. Шекспіра.
Соч.: Мекхаш-мірза, Грозний, 1940; К'онахийн болар, дак'а, 1—2, Грозний, 1960; Довха дегнаш, Грозний, 1961; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Жменя землі, М., 1960; Неминучість, М., 1965; Продовження пісні, М., 1967.
