Моїсєєнко Петро Анисимович (1852, село Буденне Смоленській губернії, — 30.11.1923, Харків, похований в Орехово-Зуєве Московської обл.), російський робітник-революціонер. З селян. З 1865 працював на московській фабриці, з 1871 — ткачем в Орехово-Зуєве, з 1874—75 в Петербурзі. Тут в робочих кухлях познайомився з революційними народниками і передовими робітниками (Р. Ст Плехановим, С. Н. Халтуріним і ін.). Учасник Казанській демонстрації 1876, член «Північного союзу росіян робітників» . За організацію страйків на Новобумагопрядільной фабриці в 1879 арештований і в 1880 висланий в губернію Енісейськую. З 1883 працював на Никольськой мануфактурі Морозова в Орехово-Зуєве. Один з організаторів Морозівською страйки 1885, за що арештований, судимий і, хоча виправданий судом присяжних, висланий в Архангельську губернію (1885—89). У 1894 знов арештований в Ростові-на-Доні і висланий у Вологодську губернію. З 1898 вів революційну роботу в Донбасі, де в 1905 став член РСДРП, більшовиком, активним учасником Революції 1905—07. У 1909—1910 працював в Баку, з 1912 в Горловці. Робітник-кореспондент «Правди». У 1916 — один з керівників страйку 30 тис. гірників Горлівського району. У 1917—18 на радянській роботі в Баку і на Північному Кавказі. Учасник Громадянської війни 1918—20. З 1922 працював в Істпарте в Харкові. Написав «Спогади. 1873—1923» (1924, перєїзд. 1966).
Літ.: Подлящук П. І., Основа (Розповіді о П. Моїсєєнко, робочому ватажку), М., 1970.
