Морозівський страйк 1885, страйк робітників текстильної фабрики «Товаріщества Никольськой мануфактура Савви Морозова, син і К°» (див. Морозови ) . На фабриці, розташованій в містечку Никольськоє Володимирської губернії, поблизу станиці Горіховий (нині р. Орехово-Зуєво Московської обл.), працювало близько 11 тис. чіл. Причиною М. с. послужили жорстока експлуатація і різке погіршення економічного стану ткачів. У 1882—84 5 разів знижувалася зарплата; штрафи складали від 1 / 4 до 1 / 2 заробітку. Назрівав стихійний бунт. Напередодні М. с. передові робітники, що мали досвід революційної боротьби, — П. А. Моїсєєнко, Ст С. Вовків, Л. І. Іванов — провели 2 таємних зустрічі ініціативних робітників, на яких був вироблений план дій і складені вимоги. М. с. почалася 7 січня, в ній брало участь близько 8 тис. чіл. Страйки стали громити фабричну контору, лавки, квартири директора і майстра Шоріна. Керівникам страйку удалося припинити погром. За наполяганням губернатора, прибулого з 2 батальйонами військ, 8 січня робітником були зроблені незначні поступки. Проте вони вимагали відновлення заробітків 1881—82, максимальне скорочення штрафів, повернення частині штрафних грошей, оплати днів страйку і так далі В «Вимогах по загальній згоді робітників», які були вручені губернаторові 11 січня Волковим, що очолив хід страйків, говорилося про необхідність установи державного контролю, який зрівняв би заробітну плату, і прийняття законодавчих змін в умовах найму. Т. о., вимоги були пред'явлені не лише господареві фабрики, але і уряду. За наказом губернатора значна група страйків на чолі з Волковим була арештована. Робітники силоміць звільнили більшість заарештованих і зажадали звільнення Волкова. Сталися нові зіткнення з військами. Було арештовано більше 600 чіл., у тому числі і керівники М. с. Лише 17 січня властям удалося подавити М. с.
Над активними учасниками М. с. відбулися два судові процеси (у лютому і травні 1886). Широку гласність придбав другий процес у Володимирі над 33 робітниками на чолі з Моїсєєнко і Волковим. На процесі була розкрита жахлива картина фабричних порядків, суд присяжних виправдав підсудних. Не дивлячись на це, Моїсєєнко і Вовків були заслані в сівбу.(північний) губернії. М. с. викликала співчуття російській демократичній інтелігенції, отримала відгук в зарубіжному соціалістичному друці.
М. с. відрізнялася розмахом, організованістю і стійкістю робітників. «Ета величезний страйк, — відзначало Ст І. Ленін, — справила дуже сильне враження на уряд, який побачив, що робітники, коли вони діють разом, представляють небезпечну силу, особливо коли маса робітників, що спільно діють, виставляє прямо звіюй вимоги» (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 2, с. 23). М. с. і крупні страйки, що послідували за нею, змусили царський уряд піти на поступки. 3 червня 1886 був виданий закон про штрафи, що відобразив окремі вимоги морозівських ткачів. У пам'ять учасників М. с. в Орехово-Зуєве в листопаді 1923 встановлений пам'ятник за проектом художників А. Шапошникова і В. Взорова.
Літ.: Ленін Ст І., Полн, собр. соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 1, с. 390); Морозівський страйк 1885—1935, М., 1935; Кабанів П. І., Ерман Р. До., Морозівський страйк 1885, М., 1963.
