Морська вода, вода на земній поверхні, зосереджена в морях і океанах. Загальний об'єм води в Світовому океані 1370 млн. км. 3 . В М. ст знаходяться в розчиненому стані мінеральні солі, гази (головним чином кисень, азот, двоокис вуглецю, в деяких районах сірководень) і незначна кількість органічних речовин (1—5 міліграм/л ) . Крім того, в невеликих кількостях містяться органічні і мінеральні суспензії. М. ст характеризується постійністю кількісних співвідношень між концентраціями головних іонів, створюючих 99,9% складу розчинених в М. ст речовин (т.з. закон Діттмара) (див. таблиці.). У деяких морях (Балтійськом, Чорному, Азовському, Каспійському і ін.) співвідношення між іонами інше.
Солоністю S в проміле (‰) називається кількість твердих речовин в грамах, розчинене в 1 кг М. ст, за умови, що всі галогени замінені еквівалентною кількістю хлору, всі карбонати переведені в оксиди, органічна речовина спалена. Хлорность — кількість хлору в г/кг або в проміле (‰), еквівалентне всій сумі галогенів в М. ст Середня солоність М. ст в океані близька до 35‰. Практично солоність завжди знаходять непрямим дорогою — або по хлорності, або по відносній електропровідності, визначуваним безпосередньо. У першому випадку при цьому користуються таблицями Кнудсена, в другому — Міжнародними океанологічними таблицями ЮНЕСЬКО, 1966. У обох випадках як міжнародний стандарт прийнята т.з. нормальна вода, хлорность якій точно визначена.
Щільність М. ст залежить від солоності S , температури Т і тиск. У океанології користуються умовною щільністю s t = (r — 1) ×10 3 , де r — відношення щільності води при даних температурі і солоності до щільності води, що дистилює, при 4 °С (обидві при атмосферному тиску). У океані s t рівна від 23 до 30. При підвищенні солоності на 1‰ s t зростає приблизно на 0,8, тобто щільність зростає на 0,0008. При пониженні температури на 1 °С s t зростає на 0,02—0,35. температура замерзання М. ст залежить від солоності; при S = 35‰ вона рівна — 1,91 °С. При S = 24,7‰ температури замерзання і найбільшої щільності збігаються і рівні — 1,33 °С. При S менш 24,7‰ процес замерзання М. ст протікає, як в прісній воді. При S більше 24,7‰ щільність М. ст зростає до самого замерзання, внаслідок чого виникає потужна конвекція і процес замерзання стає тривалішим, ніж для прісної води.
Стисливість М. ст незначна — при зростанні тиску на 1000 дбар (у океанології тиск прийнято вимірювати в децибарах — див.(дивися) Бар ) , що відповідає збільшенню глибини приблизно на 1 км., щільність зростає на 0,004. За даними англійських учених Р. Кокса і Н. Сміта (1959), питома теплоємність М. ст c p знижується як з збільшенням солоності [від 4217 дж/ ( кг × До ) при 0 °С і 0‰ до 3985 дж/ ( кг × До ) при 0 °С і 35‰], так при океанській солоності і з пониженням температури [від 3999 дж ( кг × До ) при 30 °С і 35‰ до 3985 дж/ ( кг × До ) при 0 °С і 35‰].
Швидкість звуку в М. ст більша, ніж в прісній воді, і зростає як з підвищенням солоності (при 0 °С від 1399 м/сек для S = 0‰ до 1445 м/сек для S = 35‰), так і з підвищенням температури (для S = 35‰ від 1445 м/сек при 0 °С до 1543 м/сек при 30 °С). Показник заломлення світла в М. ст слабо зростає при підвищенні солоності і пониженні температури (таблиці Расбі, включені в Міжнародні океанологічні таблиці). Коефіцієнт поглинання світла максимальний в інфрачервоній частині спектру.
Концентрація головних іонів в морській воді при S = 35‰ (по С. Ст Бруєвічу)
Іони і молекули
аніони
катіони
Концентрація
Сl -
So 4 2-
НСО 3 -
Вr -
F -
Н 3 ВО 3
Na +
Mg 2+
Са 2+
К +
Sr 2+
г/кг
‰-эквивалент
19,3534
45,09
2,7007
4,64
0,1427
0,19
0,0659
0,07
0,0013
0,01
0,0265
—
10,7638
38,66
1,2970
8,81
0,4080
1,68
0,3875
0,82
0,0136
0,03
В океанології широко застосовується відносна електрична провідність М. ст R t , визначувана як відношення провідності даної проби до провідності М. ст солоністю 35‰ при однакових температурах і атмосферному тиску. R t зростає із збільшенням солоності від 0,105 при S = 3‰ до 1,126 при S =40‰ (при температурі 20 °С). Про колір М. ст див.(дивися) Колір морить .
Літ.: Бруєвіч С. Ст, Елементарний склад води Світового океану, «Тр. інституту океанології АН(Академія наук) СРСР», 1948, т. 2; Зубів Н. Н., Океанологічні таблиці, 3 видавництва, Л. 1957; Шулейкин Ст Ст, Фізика морить, 4 видавництва, М., 1968; Винограду А. П., Введення в геохімію океану, М., 1967; Алекин О. А., Хімія океану, Л., 1966; Мамаєв О. І., T, S — аналіз вод Світового океану, Л., 1970; Хорн Р., Морська хімія М., 1972; Міжнародні океанологічні таблиці, ст 1, [М.], 1969; Fofonoff N. P., Physical properties of sea-water, в кн.: The sea, ed. М. Hill, v. 1, L. — N. Y., 1962; Pytkowicz R. M., Kester D. R., The Physical chemistry of Sea water, «Oceanography and Marine Biology», 1971, v. 9.
