Мордовські мови, мокша-мордовський (мокшанський) і ерзя-мордовський (ерзянський), мови мордовського населення (див. Мордва ) Мордовської АССР, Башкирською АССР, Татарською АССР, Чуваською АССР, Горьким, Оренбурзькою, Пензенською і деяких інших областей. На М. я. говорить близько 1 млн. чіл. (1970, перепис). Відносяться до прібалтійсько-волжськой групи угро-фінських мов М. я. многодіалектни. У мокшанськом мові, на відміну від літературної ерзянського мови, є фонеми ä, е, L, L’, R, R’, J; наголос головним чином на 1-м-коді складі (обумовлено якістю голосних словоформи). У ерзянськом мові наголос фразовий і ритмічний. Морфологічний тип М. я. — агглютінатівний. У значенні приводів уживаються послелоги. В імені понад 10 відмінків і 3 відміни — основне, вказівне, присвійне. Категорії роду немає. В дієслова 7 нахилів, 2 відмінювання (безоб'ектноє і об'єктне). У словотворенні важливу роль грають суффіксация і словоскладання. Препозитивне визначення не узгоджується з визначуваним словом. У лексиці багато тюркизмов і особливо русизмов. Пам'ятники писемності на різних мордовських діалектах (лат. графіка) відомі з кінця 17 ст Мордовських літературна мова сформувалися до середини 30-х рр. 20 ст У основі мордовського листа російська графіка (з середини 18 ст).
Літ.: Евсевьев М. Е., Основи мордовської граматики, М., 1928; Бубріх Д. Ст, Історична граматика ерзянського мови, Саранськ, 1953; Граматика мордовських (мокшанського і ерзянського) мов, ч. 1, Саранськ, 1962; Серебренников Би. А., Історична морфологія мордовських мов, М., 1967.
