Мордвинів Данило Лукич [7(19) .12.1830, слобода Даніловка Усть-Медведіцкого округа Ростовської губернії, — 10(23) .6.1905, Кисловодськ, похований в Ростові-на-Доні], російський і український письменник, історик. Його батько був запорізьким козаком, потім — керівником маєтками. М. закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету (1854). Більше 30 років служив чиновником в Саратові, був редакцією «Саратовських губернських відомостей». Співробітничав в демократичному журналі «Російське слово», «Вітчизняні записки», «Справа». Перший твір М. — поема «Козаки і море» (1854, опублікована 1859). Боротьба революційного народництва знайшла віддзеркалення в повести «Нові російські люди» (1868), романі «Знамення часу» (1869), хоча народницьких поглядів М. не розділяв. Користувалися популярністю історичні романи М. («Дванадцятий рік», 1879; «Лже-Дімітрій», 1879; «Цар Петро і правителька Софья», 1885; «Цар і гетьман», 1880; «Соловецкоє сидіння», 1880; «Пан Великий Новгород», 1882; «Сагайдачний», 1882; «За чиї гріхи?», 1890), у яких виявився інтерес письменника до демократичних рухів. М. — автор публіцистичних і історичних робіт «Самозванці і понізовая вольниця» (1867), «Гайдамачина» (1870), «Політичні рухи російського народу» (т. 1—2, 1871), «Напередодні волі» (1872, опублікована 1889), а також спогадів «З минулого і пережитого» (1902, на укр.(український) мові), в яких розказано про зустрічі з Т. Г. Шевченко і Н. Р. Чернишевським.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—50, СП(Збори постанов) Би, 1901—02; Знамення часу. [Предісл. Р. Аржаной], М., 1957; Твори, т. 1—2. [Лiт.-критич. наріс Ст Р. Беляєва], До., 1958.
Літ.: Салтиков-щедрін М. Е., Нові російські люди, Полн. собр. соч.(вигадування), т. 8, М., 1937.
