Монополія зовнішньої торгівлі державна, зосередження в руках держави керівництва всією зовнішньою торгівлею країни. Ведення зовнішньої торгівлі на основі государственой монополії є при соціалізмі об'єктивною необхідністю через соціалістичну власність на засоби виробництва і планового господарювання. Теоретичне обгрунтування М. ст т. дане в працях Ст І. Леніна, під керівництвом якого були визначені організаційні форми її здійснення. Встановлення монополії держави на зовнішню торгівлю Ленін розглядав як важливу складову частину соціалістичних перетворень економіки країни (див. Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 35, с. 123, 124; т. 36, с. 182, 183). В той же час Ленін вважав введення М. ст т. за абсолютно необхідне для захисту від економічної і торгівельної експансії ззовні. Ленін боровся з противниками М. ст т. Він вказував, що пролетаріат «...абсолютно не в стані відтворити своїй промисловості, зробити Росію промисловою країною без охорони її жодним чином не митною політикою, а лише виключно монополней зовнішньої торгівлі» (там же, т. 45, с. 336).
Основна функція М. ст т. — забезпечення у сфері зовнішніх торгівельних зв'язків загальнодержавних інтересів. М. ст т. сприяє досягненню максимально ефективних експортно-імпортних операцій, забезпечує єдність виступів всіх сов.(радянський) господарських організацій на зовнішніх ринках, а також органів управління у сфері міждержавних відносин по питаннях зовнішньої торгівлі. М. ст т. гарантує незалежний розвиток народного господарства СРСР і плановий характер його зовнішньої торгівлі. У взаєминах з капіталістичними країнами М. ст т. виступає як дієвий інструмент захисту від економічної експансії. У стосунках з іншими соціалістичними країнами М. ст т. — важливе засіб координації планового розвитку народного господарства.
Істотні межі М. ст т.: здійснення безпосереднього державного керівництва зовнішньоторговельним обміном країни спеціально уповноваженими органами управління; визначення органів управління або організацій, що мають право здійснення зовнішньоторговельних операцій; планерування зовнішньої торгівлі; валютне регулювання експортних і імпортних операцій; встановлення порядку здійснення таких операцій і контроль за його дотриманням всіма органами управління і господарськими організаціями, що отримали право виходу на зовнішній ринок.
В СРСР М. ст т. була встановлена декретом СНК(Рада Народних Комісарів) від 22 квітня 1918 «Про націоналізацію зовнішньої торгівлі» (СУ 1918 № 33, ст. 432). Згідно з декретом безпосереднє державне керівництво зовнішньою торгівлею доручалося Народному комісаріату торгівлі і промисловості, перейменованому в 1920 в Народний комісаріат зовнішньої торгівлі (СУ 1920 № 53, ст. 235). Зовнішньоторговельні операції могли здійснюватися надалі лише органами, спеціально уповноваженими державою.
В ст. 14 Конституцій СРСР вказано, що зовнішня торгівля на основі М. ст т. підлягає веденню Союзу РСР в особі його найвищих органів державної влади і органів державного управління. Систему органів державного управління, що здійснюють керівництво зовнішньою торгівлею, очолює Раду Міністрів СРСР. У управлінні зовнішньою торгівлею бере участь Державний плановий комітет Ради Міністрів СРСР, у ведення якого входить планерування експорту і імпорту. Порядок зовнішньоторговельного продажу і закупівлі ліцензій на використання винаходів визначає Державний комітет Ради Міністрів СРСР з науки і техніки.
Безпосереднє державне керівництво зовнішньоторговельним обміном здійснює міністерство зовнішньої торгівлі СРСР. Згідно з Положенням про це міністерство (раніше наркоматі) від 12 листопада 1923 (СУ 1923 № 108, ст. 1035) воно було створене «для керівництва всією зовнішньою торгівельною діяльністю Союзу РСР на основі державної монополії». Йому підвідомчі уповноважені міністерства в союзних республіках і ряду крупних промислових центрів, а за кордоном — торгівельні представництва СРСР. Певна правомочність по управлінню зовнішньоторговельним обміном, пов'язаним із спорудою за межею промислових і інших об'єктів за допомогою Радянського Союзу, надані також Державному комітету Ради Міністрів СРСР по зовнішніх економічних зв'язках, створеному в 1957. Всесоюзні зовнішньоторговельні об'єднання на підставі і в межах їх статутів, зовнішньоторговельних планів, експортних і імпортних дозволів і ліцензій ведуть експортні і імпортні операції по визначеній номенклатурі товарів і послуг, закріпленій за кожним об'єднанням. Зовнішньоторговельні об'єднання — самостійні господарські організації, які користуються правами юридичних осіб. По своїх зобов'язаннях вони несуть відособлену майнову відповідальність.
В сучасних умовах організаційні форми М. ст т. змінюються як складова частина загальних заходів щодо вдосконалення управління народним господарством. Вдосконалення системи зовнішньоекономічних стосунків розглядається як великий резерв підвищення економічної ефективності суспільного виробництва (див. Міжнародне економічне співробітництво ) . До участі в зовнішньоекономічних зв'язках СРСР стали ширшими притягуватися промислові міністерства і деякі інші відомства, виробничі підприємства і об'єднання. Державна М. ст т. надійно забезпечує економічні інтереси країни, активно сприяє проведенню зовнішньої політики СРСР.
Досвід СРСР в здійсненні М. ст т. використовується ін. соціалістичними країнами, в яких також встановлена монополія держави на зовнішню торгівлю. У деяких соціалістичних країнах поряд із зовнішньоторговельними організаціями право виходу на зовнішні ринки надане проїзводственим підприємствам і їх об'єднанням; створені зовнішньоторговельні організації, що знаходяться в подвійному підпорядкуванні, — міністерству зовнішньої торгівлі і відповідному галузевому міністерству.
Посилення ролі держави в зовнішній торгівлі характерний також для країн, що розвиваються, і особливо для країн соціалістичної орієнтації. У одних країнах ця роль обмежується державним регулюванням і контролем експортно-імпортних операцій, в інших — введена монополія держави на торгівлю окремими товарами, в третіх — встановлена державна М. ст т. Державний контроль над експортно-імпортними операціями і монополізація зовнішньої торгівлі дозволяють країнам, що розвиваються, використовувати можливості зовнішніх економічних зв'язків для розвитку національної економіки.
Літ.: Ленін Ст І., Записка І. В. Сталіну з проектом постанови Політбюро ЦК РКП(б) з питання про монополії зовнішньої торгівлі, 15 травня 1922 р., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 45; його ж, Лист І. В. Сталіну для членів ЦК РКП(б) про монополію зовнішньої торгівлі, 13.X.1922, там же; його ж, Про монополію зовнішньої торгівлі, там же; Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М., 1971; Красин Л. Би., Питання зовнішньої торгівлі, 2 видавництва, М., 1970; Поздняков Ст С., Державна монополія зовнішньої торгівлі в СРСР, М., 1969.
