Монгольська мова, мова монголів, основного населення МНР(Монгольська Народна Республіка), а також Внутрішньої Монголії і окремих груп, що живуть в різних провінціях КНР(Китайська Народна Республіка). Число тих, що говорять на М. я. близько 3 млн. чіл. (1970, оцінка). Відноситься до монгольської групи мов. Склався близько 14—16 вв.(століття) (див. Монгольські мови ) . М. я. розпадається на діалекти: халхаський (свиснувши-шиплячий, тобто що має свистячі і шиплячі приголосні) і шиплячі (без фонем «дз» і «ц») — чахарський, харачинський, туметський, ордосський і ін. Для М. я. характерні: аглютинація; місце підмета і визначення перед присудком і визначуваним; відсутність граматичного роду і узгодження визначення з визначуваним, а присудка з підметом в числі і відмінку; відсутність особисто-предикативних часток, на відміну від тюркських і інших монгольських мов; наявність 7 відмінків, особистого і безособового тяжінні, частки яких ставляться після відмінкових закінчень; наявність в дієслові 5 застав, 21 відмінюваної форми; дієприкметникові і дієприслівникові звороти замість підрядних речень; вживання знахідного відмінка для оформлення підмета цих зворотів. Особливості фонетичної системи: фонеми «к», «п», «ф» зустрічаються лише в нових запозиченнях, а «б» і «в» є варіантами однієї фонеми в корінних монгольських словах. Дзвінкі приголосні в кінці складу приголомшуються. «Л» і «р» на початку слова майже не зустрічаються. Багато приголосних мають варіанти, що палаталізували (халюун — «видра», але халуун — «гарячий»). Голосні підкоряються законам сингармонізма і фонемний бувають короткими і довгими (харах — «дивитися» і хаарах — «закриватися», дер — «узголів'я» і деер — «вгорі»). Як національна мова М. я. почав складатися після Монгольської народної революції 1921 на основі халхаського діалекту.
Літ.: Тодаєва Б. Х., Граматика сучасної монгольської мови. Фонетика і морфологія, М., 1951; Санжєєв Р. Д., Сучасна монгольська мова, 2 видавництва, М., 1960; його ж, Старопісьменний монгольська мова, М., 1964; Монгольсько-російський словник, під редакцією А. Лувсандендева, М., 1957; Дамдінсурен Ц., Лувсандендев А., Орос — монгол толь, Улаанбаатар, т. 1—2, 1967—69; Рінчен Би., Монгол бічгийн хелній зgй, ч. 1—2, Улаанбаатар, 1964—66; Цевел Я., Монгол хелній товч тайлбар толь, Улаанбаатар, 1966; Лувсанвандан Ш., Орчин цагийн монгол хелній dnтец, ч. 1—2, Улаанбаатар, 1967—1968; Street J., Khalkha structure, The Hague, 1963; Lessing F., Mongolian-english dictionary, Berk — Los Ang., 1960.
