Мометнтних спостережень метод
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Мометнтних спостережень метод

спостережень Моментних метод в статистиці, фіксація наявності або відсутності окремих елементів процесу, що вивчається, на певні моменти часу без врахування тривалості цих елементів. Є різновидом вибіркового спостереження і застосовується при вивченні використання робочого часу і експлуатації виробничого устаткування в промисловості, купівельного попиту в роздрібній торгівлі, використання вагонного парку на ж.-д.(железнодорожний) транспорті. Дозволяє також отримати необхідну інформацію для розрахунку основних характеристик процесів масового обслуговування (потоку заявок в одиницю часу і середнього рівня обслуговування). Метод є найбільш прийнятним для визначення ефективності змін в організації праці інженерно-технічних працівників і службовців.

  М. н. м. полягає в проведенні спостережень через випадкові або постійні інтервали часу з відмітками про стан досліджуваного об'єкту в той або інший момент часу. Спеціальні реєстратори протягом робочої зміни по наміченому маршруту через певні інтервали виробляють обхід робочих місць і фіксують елементи робочого або верстатного часу («робота» або «простій»). Число спостережень розраховують по формулі:

де До — коефіцієнт використання часу; D до — задана точність, тобто гранична відносна помилка при визначенні До з довірчою вірогідністю 0,954 або 0,997; t — гарантійний коефіцієнт точності результатів моментного спостереження. В умовах стабільного виробничого процесу t = 2, тоді довірча вірогідність Ф t = 0,954; в умовах нестабільного виробничого процесу t = 3 і Ф ( t ) = 0,997. Кількість обходів визначається шляхом ділення числа записів на число робочих місць або на кількість встановленого устаткування. Оцінка результатів моментного спостереження виробляється по формулі:

де (1 — До ) — втрати часу.

 

  Літ.: Барнес П. Вибіркове вивчення робочого часу способом миттєвих спостережень, в збірці: Вживання статистичних методів у виробництві, М., 1963; Онопрієнко Р. До., Вибірковий аналіз використання робочого часу, М., 1968; Ільенкова С. Д., Резерви виробництва, М., 1973.

  А. Р. Шифман.