Моммзен Теодор
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Моммзен Теодор

Моммзен (Mommsen) Теодор (30.11.1817, Гардінг, — 1.11.1903, Шарлоттенбург), німецький історик, фахівець з історії Древнього Риму і римського права. Син священика. Професор в університетах Лейпціга (з 1848), Цюріха (з 1852), Бреслау (Вроцлав) (з 1854), Берліна (у 1858—1903). Під час Революції 1848—49, прилучившись до лівого флангу німецької буржуазії, виступав за приєднання Шлезвіга до Пруссії, редагував друкарський орган тимчасового уряду Шлезвіг-Гольштейна. Висувався від партії прогрессистов в прусський ландтаг і герм.(німецький) рейхстаг (у 1863—66 і 1873—79 депутат ландтагу, в 1881—84 депутат рейхстагу).

  Популярність принесла М. «Римська історія» (русявий. пер.(переведення), ч. 1—2, 1858—61; т. 1—3, 5, 1936—49). Написана під враженням Революції 1848—49, вона відобразила сподівання йому.(німецький) буржуазії 50-х рр. 19 ст, зацікавленою в знищенні пережитків феодалізму в е р б об'єднанні Німеччини. У «Римській історії» М. обгрунтував і розвинув ідею «демократичної монархії», бачивши її втілення в диктатурі Юлія Цезаря. Виклад подій доведений М. до 46 до н.е.(наша ера) (до битви при Тапсе). У 5-м-коді томі (4-й том в світ не вийшов) М. дав огляд історії римських провінцій в імперську епоху, «Римська історія» написана популярно, яскраво і цікаво і містить величезний фактичний матеріал. У основному М. викладав військово-політичну історію з елементами соціальній історії. Виняткову роль М. відводив великим людям (Александру Македонському, Ганнібалу, Гаю Гракху, Цезареві і ін.).

  Перу М. належить більше 1500 робіт майже з усіх питань рім.(римський) історії: державному праву, нумізматиці, епіграфіці, хронології, метрології, літературі, лінгвістиці. У роботах «Римське державне право» (т. 1—3, 1871—87) і «Римське кримінальне право» (1899) М. дав детальний огляд установ Риму і підвладних йому територій, різних категорій громадянства і юридичних основ імператорської влади. Йому належать зразкові видання джерел (з коментарями): «Діяння божественного Августа», хроніка Касіодора, «Історія готовий» Іордана, кодекс Феодосія, дигести. За ініціативою і під керівництвом М. було почато видання зведення латів.(латинський) написів «Corpus inscriptionum latinarum» (з 1863). Нобелівська премія (1902).

 

  Соч.: Oskische Studien, Ст, 1845; Die unteritalischen Dialekte, Lpz., 1850; Römische Geschichte, Bd 1—3, 5, Ст, 1854—85; Die römische Chronologie bis auf Caesar, B., 1858; Römische Forschungen, Bd 1—2, Ст, 1864—79; Reden und Aufsätze, Ст, 1905; Gesammelte Schriften, Bd 1—8, Ст, 1905—13.

 

  Літ.: Ковальов С. І., Моммзен і його «Історія Риму», в кн.: Моммзен Т., Історія Риму, т. 1, М., 1936; Кулаковський Ю. А., Пам'яті Моммзена, До., 1904; Hartmann L. М., Th. Mommsen, Gotha, 1908; Wucher A. М., Th. Mommsen. Geschichtsschreibung und Politik, Gött., 1956.

  Ст І. Кузіщин.