Модуль (від латів.(латинський) modulus — міра) в архітектурі, умовна одиниця, що приймається для координації розмірів частин будівлі або комплексу. У архітектурі різних народів залежно від особливостей будівельної техніки і композиції будівель за М. приймалися різні величини. М. споруди можуть бути: один з основних його вимірів (діаметр куполу або сторони приміщення в середньовічних склепінчастих спорудах Європи і Середньої Азії), розмір окремого елементу споруди (діаметр колони, ширина тригліфу в ордерній античній архітектурі) або розмір будівельного виробу (довжина цеглини, колоди). Як М. використовуються також і безпосередньо міри довжини (фут, сажень, метр і ін.), утворюючи т.з. лінійний М.
Виникнувши унаслідок технічної необхідності, М. став і одним із засобів архітектурної композиції, який використовується для приведення в гармонійну відповідність розмірів цілого і його частин (наприклад, золотий перетин в античній архітектурі, модулор в практику Ле Корбюзье). Проте вживання М. ніколи не означало механічного розрахунку всіх величин: у пошуках виразних співвідношень архітектори вносили до відповідності частин поправки, що враховують особливості зорового сприйняття. У архітектурі 2-ої половини 20 ст, у зв'язку з розвитком методів збірного індустріального будівництва, постійні лінійні М. набули особливо великого технічного значення як засіб узгодження планувальних і конструктивних елементів будівель, їх уніфікації і стандартизації.
Основний М. розміром в 10 см, похідні від нього укрупнені (3 М., 6 М., 12 М., 15 М., 30 М., 60 М.) і дробові М. разом з правилами їх вживання складають модульну систему. Вони встановлені радянськими, зарубіжними і міжнародними нормами і стандартами.
Літ.: Хазанов Д. Би., Модуль в архітектурі, в збірці: Питання теорії архітектурної композиції, [ст] 2, М., 1958; Архітектура житлового комплексу, М., 1969.
