Модальність в мовознавстві, понятійна категорія, що виражає відношення вислову, що говорить до вмісту, цільову установку мови, відношення вмісту вислову до дійсності. М. може мати значення твердження, наказу, побажання, допущення, достовірності, ірреальності і ін. М. виражається різними граматичними і лексичними засобами: спеціальними формами нахилів; модальними дієсловами (наприклад, росіянами: «може» «повинен»; німецькими: sollen, können, wollen і др.); іншими модальними словами (наприклад, росіянами: «здається», «мабуть»; англійськими: perhaps, likely); інтонаційними засобами. Різні мови граматично по-різному виражають різні значення М. Так, англійську мову виражає значення ірреальною М. за допомогою спеціального нахилу (т.з. Subjunctive II, наприклад: If you had come in time we should have been able to catch the train), в ягнобськом мові форми справжньо-майбутнього часу можуть мати модальні відтінки непрямого наказу, запрошення до дії, рішучості зробити що-небудь, допущення і ін.
