Михайло Пселл (Michaēl Psellós), до постриження — Костянтин (1018, Константинополь, — близько 1078 або близько 1096), візантійський політичний діяч, письменник, учений. Видний чиновник, перший керівник Вищої філософської школи в Константинополі, М. П. входив до складу кружка освіченої столичної знаті, що робила великий вплив на уряд Костянтина IX (1042—1055). Близько 1050 попав в опалу, постригся в ченці, але потім був повернений до двору. При Константіне Х (1059—67) вихователь спадкоємця (Михайла VII). Просвітитель, знавець античної культури, що прагнув до засвоєння основних принципів античного світобачення (переважно в неоплатонічеськой переробці), яке М. П. хотів з'єднати з християнським ученням (бог — творець «природи», але «природа» підкоряється внутрішній закономірності, що робить неможливими протиприродні явища — звідси ворожнеча М. П. до вульгарного «чудотворності»). «Хронографія» М. П. — не лише найважливіше джерело по історії Візантії в 976—1078, але і перший пам'ятник передренесансної літератури: написана в мемуарному жанрі, вона заснована на нових естетичних принципах (складний образ героїв, що передбачає як суперечність їх поведінки, так і розвиток характеру). Політична ідея «Хронографії» — засудження деспотизму, який, по М. П., призводить і самого деспота до етичного і фізичного краху. Листи М. П. відтворюють атмосферу інтелектуального життя Візантії. Крім того, М. П. належать мови (найбільш важливі присвячені найбільшим політичним і культурним діячам 11 ст Михайлу Кируларію, Костянтину Ліхуду, Іоану Ксифіліну), теологічні і філософські соч.(вигадування) (в т.ч. коментарі до Платона і Арістотеля і «Загальна наука» — короткий систематичний виклад уявлень про всесвіт), житіє св. Авксентія, трактати по математиці, медицині, філології, праву, музиці і тому подібне Багато соч.(вигадування) М. П. компілятивні або ж традиційні. Значна частина спадщини М. П. не видана. Раціоналізм М. П. отримав розвиток в творчості його молодшого сучасника Іоана Італа .
Соч.: Chronographie..., v. 1—2, P., 1926—1928; Scripta minora, v. 1—2, Mil., 1936—41; De omnifaria doctrina Nijmegen, 1948.
Літ.: Безобразов П. Ст, Візантійський письменник і державний діяч Михайло Пселл, М., 1890; Вальденберг Ст, Філософські погляди Михайла Пселла, в збірці: Візантійська збірка М. — Ч., 1945; Любарський Я. Н., Михайло Пселл. Особа і світогляд, «Візантійський літопис», 1969, т. 30; Zervos С., Un philosophe néoplatonicien du XI siècle: Michel Psellos P., 1920; Joannou P., Christliche Metaphysik in Byzanz: die Illuminationslehre des Michael Psellos und Johannes Italos, Ettal, 1956; Gadolin A., A theory of history and society with special reference to the chronographia of Michael Psellus, Stockh., 1970.
