Митне право, сукупність правових норм, що регламентують діяльність митних органів по економічній охороні державних кордонів, проведенню митної політики держави. Контроль за здійсненням ввезення і вивозу товарів, стягуванням митних зборів покладається на митні органи, які в своїй діяльності керуються нормами Т. п., що містяться в окремих галузях національного права (державною, адміністративною, фінансовою і ін.). Правові норми, безпосередньо призначені для регулювання діяльності митних органів, зазвичай містяться в спеціальних нормативних актах: митних кодексах, інструкціях і т. д. (див., наприклад, Митний кодекс СРСР).
Будучи частиною адміністративного права, Т. п. в той же час безпосередній примикає до сфери, регульованої міжнародним правом. По митних питаннях полягає велике число міжнародних договорів (двосторонніх і багатобічних), наприклад Конвенція про створення Міжнародного союзу публікації митних тарифів від 5 липня 1890 (Брюссель), Конвенція про спрощення митних формальностей від 3 листопада 1923 (Женева), Конвенція про митні пільги для туристів від 4 червня 1954 (Нью-Йорк), Генеральна угода про тарифи і торгівлю від 30 жовтня 1947 (Женева), Угода про співпрацю і взаємодопомогу по митних питаннях між Болгарією, Угорщиною, ГДР(Німецька Демократична Республіка) МНР(Монгольська Народна Республіка), Польщею, Румунією, СРСР і Чехословакією від 5 липня 1962 (Берлін). Питання Т. п. і міжнародного права тісно переплітаються також в регулюванні стосунків що стосуються режиму державного кордону, митної території, пошани дипломатичного імунітету і т. д.
