Митний тариф, систематизоване зведення ставок мит митних на товари, що провозяться через кордон країни. Введений в країнах Західної Європи в 17 ст Містить найменування і класифікацію оподатковуваних товарів, ставки мит і способи обкладення, перелік виробів, що безмитно пропускаються, а також виробів, заборонених до ввезення, вивозу або транзиту.
Класифікація товарів в Т. т. розрізняється по країнах. У Т. т. багатьох сучасних капіталістичних країн (країни ЄЕС(Європейське економічне співтовариство), Швеція, Швейцарія, Японія) товари групуються за виробничою ознакою (відповідно до угоди 1951 13 держав в Брюсселі по так званій Брюссельській номенклатурі). Т. т. деяких капіталістичних країн підрозділяють товари за ознакою походження (товари тварини або рослинного походження, мінерали), по мірі обробки (сировина, напівфабрикати, готові вироби).
По структурі ставок Т. т. ділиться на простій (одноколонний) і складний (двух- і багатоколонний). Перший передбачає застосування єдиної ставки до товарів, що ввозяться будь-якою країною (зберігся в Болівії, Мексиці, Панамі). Другою включає декілька ставок на одні і ті ж товари, діє в більшості капіталістичних держав: США, Канаді Франції, Великобританії, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Японії і ін. (див. також Мита диференціальні ) . Використовуючи диференціацію ставок, імперіалістичні держави і монополії проводять агресивну митну політику по відношенню до тих або інших держав з метою добитися від них зовнішньоторговельних поступок. Наприклад, в Японії вживання складного Т. т., ставки якого складали в середньому 19% до суми оподатковуваного імпорту і перевищували мита, встановлені у Великобританії, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Франції, дозволило створити митні бар'єри на дорозі імпорту до Японії товарів, що конкурували з виробами цієї країни.
Т. т., вживані в капіталістичних країнах, діляться на автономних, конвенційних і автономно-конвенційних. Перші встановлюються державою однобічно, другі — відповідно до увязнених між країнами договорами (наприклад, в США, Італії, Франції). У конвенційному тарифі ставки знижені в порівнянні з високими генеральними ставками автономного тарифу. У деяких країнах (Канада, Індія) застосовується автономно-конвенційний Т. т., який містить одну або ряд колонок автономних ставок і одну або ряд колонок конвенційних ставок. Така структура Т. т. дозволяє, наприклад Канаді застосовувати до товарів країн, які не уклали з нею торгівельні угоди, найвищі генеральні ставки автономних мит, а до товарів, що ввозяться з Великобританії і ін. країн британської Співдружності, — конвенційні, преференційні ставки. Т. т. Великобританії 1970 містив колонку максимальних і колонку преференційних (для країн британської Співдружності, ЕАСТ, ЄЕС(Європейське економічне співтовариство) і Ірландії) ставок (див. також Преференції ) ; для третіх країн найвищі ставки встановлені на готові вироби, середні, — на напівфабрикати і низькі — на сировину і продовольство. З багатьох видів сировини і продовольства мита, що ввозяться, не стягуються.
Т. т. ряду держав, що розвиваються, характеризуються значною диференціацією ставок. Так, на ввезення необхідних для цих країн машин, устаткування, деяких видів промислової сировини і продовольства встановлені низькі ставки, а на предмети розкоші, включаючи легкові автомобілі, і на вироби, вироблювані національною промисловістю (пряживши, тканини, взуття і ін.), — надзвичайно високі.
В СРСР і ін. соціалістичних країнах Т. т. мають яскраво виражений ліберальний характер. Так, середній рівень ставок Т. т. СРСР 1961 в 2—3 рази нижче, ніж рівень ставок Т. т. США, Франції, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) і ін. капіталістичних країн. Для вантажів, що ввозяться в СРСР з ряду сусідніх держав, що розвиваються, встановлені пільги. СРСР в однобічному порядку ввів безмитну торгівлю з країнами Азії, Африки і Латинської Америки, що розвиваються.
