Мещерський Володимир Петрович [11(23) .1.1839, Петербург, — 10(23) .7.1914, Царське Село, нині Пушкін], російський письменник і публіцист, ідеолог дворянської реакції; князь. Закінчив училище правознавства. Служив в Міністерстві внутрішніх справ. З 1860 друкувався в «Північній бджолі», «Московських відомостях», «Російському віснику». Активно виступав проти реформ 60-х рр., відстоював феодально-дворянські привілеї і непорушність самодержавства. Був близький до придворним кругам і особисто до царя Олександра III. На урядові субсидії М. видавав ультраконсерватівную газету «Громадянин» (1872—1914), журнали «Добро» (1881) і «Дружні мови» (1905). У 1905 М. брав участь в розробці проекту Булигинськой думи . Поряд з публіцистикою (збірки «Нариси нинішнього суспільного життя в Росії», збірки 1—2 1868—1870; «Мови консерватора», 1876; «У доказ часу», 1879) М. писав слабкі в художньому відношенні комедії, повести і романи з життя великосвітського суспільства («Жінки з петербурзького великого світла», 1874; «Один з наших Бісмарков», 1874; «Хочу бути російською», 1877; «Жахлива жінка», 1878; «Тайни сучасного Петербурга», 1876—77, і багато ін.), що проповідували крайню ворожість до прогресивних течій. М. — автор статей про Ф. І. Тютчеве, Л. Н. Толстом, А. До. Толстом, Ф. М. Достоєвськом, мемуарів «Мої спогади» (т. 1—3, 1897—1912).
Літ.: Зайончковський П. А., Російське самодержавство в кінці XIX століття» М., 1970, с. 74—81.
