Мешканець півночі Ігор
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Мешканець півночі Ігор

Мешканець півночі Ігор (псевдонім; сьогодення ім'я і прізвище Ігор Васильович Лотарев) [4 (16) .5.1887, Петербург, — 20.12.1941, Талін], російський поет. Друкувався з 1904. Популярність прийшла до С. після виходу в 1913 збірки «Громокипящий кубок». Подальші збірки («Златоліра», 1914, «Ананаси в шампанські», 1915, «Поезоантракт», 1915, і ін.) переспівували мотиви цієї збірки. С. вітав скидання самодержавства; Жовтневу революцію 1917 не зрозумів. У еміграції (з 1918) випустив багато збірок віршів і переведень. У 1940 його віршів були опубліковані в сов.(радянський) журналах. Творча подоба С. украй строкатий і суперечливий. Очолив перебіг егофутурізма (див. Футуризм ) . Кращі вірші С. відрізняються ліризмом, музичністю, точністю сатиричних зарисовок. У багато інших позначилися обмеженість його поглядів недолік смаку; у них переважають химерність і банальність, «ресторанно-будуарна тематика». Останніми роками С. прийшов до прозорого класичного вірша. Переводив Ш. Бодлера, П. Верлена, А. Міцкевича, ест.(естонський) поетів.

загрузка...

  Соч.: Вірші. [Вступ. ст. Ст А Різдвяного], Л., 1975.

  Літ.: Критика про творчість І. Мешканця півночі, М., 1916; Чуковський До., Футуристи. Зразки футурлітератури, Собр. соч.(вигадування), т. 6, М., 1969; Історія російської літератури кінця XIX — нач. ХХ вв.(століття) Бібліографіч. покажчик, М. — Л., 1963.

  С. Л. Залін.