Метод проектів, організація вчення, при якій учні набувають знань в процесі планерування і виконання практичних завдань-проектів. М. п. виник в 2-ій половині 19 ст в школах США. Грунтується на теоретичних концепціях прагматичної педагогіки; детальне освітлення отримав в працях американських педагогів Дж. і Е. Дьюї, У. Х. Килпатріка і Е. Коллінза. У 60—70-і рр. 20 ст в США розвернулася широка критика М. п., викликана порушенням систематичності вчення і зниженням рівня теоретичних знань що вчаться загальноосвітньої школи по основах наук. Проте прийоми, аналогічні М. п., продовжують застосовуватися в американській школі, наприклад вчення по т.з. одиницям роботи (unit of work), тобто по темах практичного характеру («Будинок і родинне життя», «Що ми отримуємо від дерев» і ін.).
В СРСР в перші роки Радянської влади М. п. частково застосовувався в практиці дослідних і деяких масових шкіл. Був засуджений в постанові ЦК ВКП(б) від 5 вересня 1931 «Про початкову і середню школу» і надалі в практиці радянської школи не застосовувався.
