Метнер Микола Карлович [24.12.1879(5.1.1880), Москва, — 13.11.1951, Лондон], російський композитор і піаніст. У 1900 закінчив Московську консерваторію по класу фортепіано В. І. Сафонова (теоретичні предмети вивчав під керівництвом С. І. Танєєва, А. С. Аренського). У 1909—10, 1915—21 професор Московської консерваторії (клас фортепіано). З 1921 жив в Німеччині, Франції, з 1936 — у Великобританії. У 1927 концертував в СРСР. Основна область творчості М. — камерна, перш за все фортепіанна, музика. Він створив жанр казки — невеликої фортепіанної п'єси ліріко-оповідного характеру. Для композиторського стилю М. характерні зосередженість думки, схильність до інтелектуалізму. М. був видатним виконавцем власних творів і інтерпретатором класичної музики (особливо Л. Бетховена). Для М-коду.-пианиста типові глибоке збагнення авторського задуму, зовні стримана манера гри. М. належать 3 концерти для фортепіано з оркестром (1918, 1927, 1943), 14 фортепіанних сонат, «Казки» (10 циклів); твори для скрипки і фортепіано, у тому числі 3 сонати; багаточисельні цикли романсів (в т.ч. на слова А. С. Пушкіна, Ф. І. Тютчева). У СРСР видано Зібрання творів в 12 тт. (1959—63).
Соч.: Муза і мода, Париж, 1935; Повсякденна робота піаніста і композитора, М., 1963.
Літ.: Долінськая Е. Б., Н. Метнер, М., 1966; Із спогадів о Н. До. Метнере, «Радянська музика», 1972 № 7.
