Метеорологічний супутник , штучний супутник Землі (ІСЗ), призначений для оперативного спостереження за розподілом хмарного покриву і теплового випромінювання Землі з метою здобуття метеорологічних даних для прогнозів погоди. До М. с. відносяться сов.(радянський) метеорологічна космічна система «Метеор», деякі з супутників серії «Космос» (наприклад, «Космос-122», «Космос-144», «Космос-156», «Космос-184», «Космос-206») американські ІСЗ(штучний супутник Землі) «Тірос», «Німбус» і ін. М. с. забезпечує одночасний вимір радіаційних потоків в різних ділянках спектру і фотографування хмарного покриву у видимих і інфрачервоних променях. Це виконується телевізійними камерами денного і нічного бачення, інфрачервоною технікою, поверхні Землі і хмар, що вимірює температуру, актинометричними приладами що вимірюють відбиту і випромінюючу теплову енергію Землі і атмосфери, і ін. приладами. Метеорологічна інформація реєструється бортовими обчислювальними пристроями М. с. із запам'ятовуванням і подальшою передачею на наземні станції. Для забезпечення географічної прив'язки метеорологічної інформації на супутнику встановлені функціональні системи, постійно і точно орієнтуючі супутник на Землю і по напряму польоту, а також що виробляють синхронізацію всіх реєструючих пристроїв, що запам'ятовують. Електропостачання бортової апаратури М. с. здійснюється від сонячних батарей з автономною системою орієнтації на Сонці і хімічними батареями з необхідною автоматикою. На М. с. є також системи радіотелеметрій і системи для точних вимірів елементів орбіти. Висота польоту існуючих М. с. 400—1500 км., що забезпечує смугу огляду до 1000 км. і більш.
Розробка сов.(радянський) М. с. почалася відповідно до програми створення ІСЗ(штучний супутник Землі) серії «Космос». На першому етапі були створені і випробувані на супутниках типа «Космос-23» електротехнічні пристрої для стабілізації супутника і орієнтації його корпусу на центр Землі. На «Космосі-122» випробовувався комплекс приладів для метеоспостережень — телевізійних, актинометричних, інфрачервоних — у поєднанні з системою, що забезпечує багатомісячне функціонування супутника на орбіті. «Космос-144» і «Космос-156» утворили разом з наземними пунктами експериментальну метеорологічну космічну систему «Метеор» . Лише за один зворот довкола Землі М. с. дозволяє отримати інформацію про хмарність з території, що становить близько 8 %, а дані про радіаційні потоки — приблизно 20 % поверхні земної кулі. Взаємне має в своєму розпорядженні орбіт М. с. вибирається т. о., що вони виробляють спостереження за погодою над кожним з районів Земної кулі з інтервалом в 6 ч. При цьому можна стежити за розвитком атмосферних процесів в різних районах Землі.
