Інфрачервона техніка
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Інфрачервона техніка

Інфрачервона техніка, ГИК техніка, галузь прикладної фізики і техніки, що включає розробку і вживання в наукових дослідженнях, на виробництві і у військовій справі приладів, дія яких заснована на використанні інфрачервоного випромінювання і його фізичних властивостей. ДО І. т. відносяться: прилади для виявлення і виміру інфрачервоного випромінювання (див. Приймачі випромінювання ), прилади для спостереження (див. Відікони, Електроннооптичні перетворювачі ) і фотографування в темноті (див. Інфрачервона фотографія ), прилади для дистанційного виміру температури нагрітих тіл по їх тепловому випромінюванню (див. Пірометри ), прилади для прихованої сигналізації, земного і космічного зв'язку, інфрачервоні приціли, далекоміри, прилади для виявлення наземних, морських і повітряних цілей по їх власному тепловому інфрачервоному випромінюванню (теплопеленгатори, прилади нічного бачення), пристрої для самонаведенія на мету снарядів і ракет. У ширшому розумінні до І. т. можна також віднести розробку і створення приймачів і джерел інфрачервоного випромінювання (включаючи створення оптичних квантових генераторів інфрачервоного діапазону), розробку світлофільтрів для виділення інфрачервоного випромінювання, матеріалів, прозорих в інфрачервоної області спектру, створення приладів для здобуття інфрачервоних спектрів поглинання і випускання (див. Інфрачервона спектроскопія ) і ін.

загрузка...

  Літ.: Козелкин Ст Ст, Усольцев І. Ф., Основи інфрачервоної техніки, М., 1967; Круз П., Макглоулін Л., Макквістан Р., Основи інфрачервоної техніки, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1964; Марголін І. А., Рум'янців Н. М., Основи інфрачервоної техніки, 2 видавництва, М., 1957.

  Ст І. Малишев.