Метастаз (від греч.(грецький) metástasis — переміщення, перехід), вторинний патологічний осередок, що виникає в результаті перенесення хвороботворного початку (пухлинних кліток, інфекційного агента) з осередку первинного ураження організму. Залежно від дороги поширення розрізняють лімфогенні і гематогенні М. В сучасному розумінні М. характеризує, як правило, поширення (діссемінацию) кліток злоякісної пухлини; при поширенні по організму інфекційного початку прийнято говорити не про М., а про метастатичні інфекційні вогнища. Відомі випадки метастазування доброякісних пухлин. Здібність до метастазування, тобто до поширення по організму з лімфою або кров'ю, властива і нормальним кліткам різного походження (що входить до складу ворсинок плаценти, жировим, кровотворним клітинам кісткового мозку і т.п.). Відмітною особливістю метастазування пухлинних кліток є неконтрольоване організмом зростання М., що ріднить його з первинним вогнищем пухлинного зростання (див. Злоякісні пухлини ) . Метастатичні пухлинні вузли зберігають і ін. властивості, властиві первинній пухлині, з кліток якої вони виникли, — особливості її мікроскопічної будови, здібність до утворення тих же продуктів і ін., але вони незрідка мають примітивніше будова і складаються з функціонально менш зрілих кліток, чим вихідна пухлина.
При поширенні пухлинних кліток переважно по лімфатичних дорогах М. найчастіше виникають в лімфатичних вузлах, найближчих до місця розташування первинної пухлини. Дорогам і анатомічним закономірностям лімфогенного метастазування присвячено багато досліджень, але біологічні закономірності утворення лімфогенних М. не можна вважати з'ясованими. Краще вивчені механізми гематогенного метастазування (у легені, печінка, кістки і ін. внутрішні органи). Розрізняють наступні основні стадії розвитку гематогенних М.: 1) відрив кліток від первинного пухлинного вузла і проникнення їх крізь стінку кровоносної судини в кров; 2) циркуляція пухлинних кліток в крові; 3) прилипання пухлинних кліток до стінки судини і початок внутрішньосудинного зростання; 4) прорив судинної стінки пухлинними масами і подальше зростання М. в тканині ураженого органу. Наявність М. свідчить про перехід пухлинного процесу з фази місцевого зростання у фазу тієї, що генералізує. Розрізняють одиночний (солітарний) М., який, як правило, може бути видалений хірургічним дорогою, і множинні М., які вимагають комплексного лікування із застосуванням променевого і методів хіміотерапій.
