Металокерамічні лампи, електронні лампи (тріод-пентоди і тетроди), вакуумщільна оболонка яких виконана з металу і кераміки. Застосовуються в радіотехнічних пристроях для генерування і посилення коливань як в безперервному, так і в імпульсному режимах роботи в дециметровому і сантиметровому діапазонах хвиль. М. л. розроблено в кінці 30-х рр. 20 ст в Германії (фірма «Телефункен»). Оболонки М. л. виготовляють з форстерітової кераміки (2mgo×SiO 2 ) і титану, які мають однакові коефіцієнт теплового розширення, або з алюмооксидной кераміки (Al 2 O 3 ) і металу (зазвичай мідь, мідно-нікелевий сплав, ковар, титан). Електроди в М. л. ( мал. 1 ) сполучені металевими дисками з металевими циліндрами, до яких під'єднується знімна частина коливальної системи з відрізань коаксіальних ліній. Вживання кераміки замість скла підвищило точність установки і жорсткість кріплення електродів, що дозволило скоротити відстані між електродами, наприклад до 15—20 мкм між катодом і сіткою, що управляє, і, як наслідок, зменшити час прольоту електронів між електродами, збільшити граничне значення робочої частоти. Велика термостійкість кераміки і менші її діелектричні втрати на СВЧ(надвисокі частоти) в порівнянні з склом, а також хороше відведення тепла від електродів через металеві диски, спаяні з керамікою, сприяли підвищенню потужності ( мал. 2 ) і ккд(коефіцієнт корисної дії) М. л. Завдяки цим перевагам металокерамічні оболонки з 50—60-х рр. застосовуються також і в ін. електровакуумних приладах, наприклад клістронах, магнетронах, тиратронах.
Літ.: Антіпов Р. Я., Мартаков Р. М., Генераторні металлокерамічеськпе лампи СВЧ(надвисокі частоти) діапазону, М., 1969.
