Мерв, одне з прадавніх міст Середньої Азії, Мургаб, що існував на березі р. (поблизу сучасного р. Байрам-Алі в Туркменській РСР). Найменування «М-коду.» носила також історична область по р. Мургаб (древнеперс. — Мургаш, греко-рім. — Маргиана). Руїни М. вивчаються з 80-х рр. 19 ст, особливо інтенсивно — з 1946 археологічною експедицією під керівництвом радянського археолога М. Е. Массона. Прадавню частину М. складає городище Ерк-калу що існувало вже в середині 1-го тис. до н.е.(наша ера) (площа 12 га, оточене сирцової стіною, в центрі — будівля на монолітній платформі). Розквіт М. в давнину відноситься до 2 ст до н.е.(наша ера) — 3 ст н.е.(наша ера), коли М. займав площу близько 60 км 2 і мав 3-приватну структуру, типову для північно-парфянських міст: цитадель (Ерк-калу); власне місто (сучасне городище Гяура-калу) з плануванням, визначуваним 2 головними вулицями, з нерегулярною внутрішньоквартальною забудовою і оборонними стінами; передмістя, також оточене стіною. З 3 ст М. входив в державу Сасанідов, а в 7 ст був завойований арабами. У цей період усередині Гяура-калу і в передмісті виникли культові споруди (2 буддійських і християнський монастирі) і замки феодалів — переважно 2-поверхові, з «гофрованими» стінами. Найбільшого розквіту М. досяг в 11 — 1-й пів.(половина) 12 вв.(століття), коли він став столицею Сельджуков . В цей час територія міста, що змістилося до З., була обнесена новою стіною [т.з. городище Султана-калу, неправильний 4-косинець в плані, з цитаделлю Шахріяр-арк (11 — 12 вв.(століття), 4-айванний палац правителя, казарми і монументальна адміністративна будівля) і з мавзолеєм султана Санджара]. На території передмістя — мавзолей Мухаммеда ібн 3ейда (1112/13), квартал керамістов і ін. В кінці 12 — початку 13 вв.(століття) М. був крупним центром держави Хорезмшахов. У 1222 зруйнований монголами. Після цього місто частково відродилося (т.з. городище Абдулла-хана-калу до Ю. від Султана-калу, з регулярним плануванням; залишки палацу, мечеті, медресе і декілька мавзолеїв), але означає. ролі більше не грав. У 1510 — 24 і 1601 — 1747 М. знаходився під владою персів, до 19 ст остаточно прийшов до занепаду, а центр області перемістився в р. Мари, в 30 км. к В.
Літ.: Праці південно-туркменської археологічної комплексної експедиції, М., 1958, т. 11 — 14, Аш., 1962 — 69; Ст Жуковський А., Старовини Закаспійського краю. Розвалини старого Мерва, СП(Збори постанов) Би, 1894.
