Меланома (від греч.(грецький) mélas, родовий відмінок mélanos — чорний і -oma — закінчення в назвах пухлин), меланобластома, злоякісна пухлина, що складається з кліток, що продукують меланіни . Чинниками, сприяючими виникненню М., є травма і гормональна стимуляція, особливо в період статевого дозрівання. Локалізуються М. найчастіше на шкірі, рідше — в області сітківки ока, м'яких мозкових оболонок головного і спинного мозку, носоглотки, гортані, стравоходу, слизової оболонки кишечника і ін. органів. Зазвичай М. розвивається на місці пігментних або депігментірованних рідних плям; можлива поява М. і поза всяким зв'язком з ними. М. починається з появи на шкірі ледве помітної безболісної пухлини, інколи типа «бородавки», яка з часом набуває темно-бурого або чорного кольору, зрідка покрився виразками і кровоточить. У випадку травми пухлина може швидко збільшуватися в розмірі, стає горбистою, з'являється щільність в підставі, зменшується смещаємость, наголошується збільшення регіонарних лімфатичних вузлів. Початкові ознаки розвитку М. на місці рідної плями характеризуються збільшенням його розмірів, ущільненням, посиленням або ослабінням пігментації, появою довкола віночка червоності. Лікування: своєчасне хірургічне втручання, засноване на ранній діагностиці, променева терапія вживання лікарських засобів, уповільнююче зростання і розмноження кліток.
