Меланезійці, група родинних народів, корінне населення Меланезії . Чисельність близько 1,1 млн. чоловік (1970, оцінка). Говорять на меланезійських мовах . За антропологічним типом відносяться до меланезійській расі . Формально М. — християни, але в них зберігаються значні пережитки древніх місцевих вірувань. До початку 19 ст знаходилися на різних стадіях розкладання первіснообщинного устрою, були майстерними суднобудівниками і мореплавцями. Колонізатори принесли М. работоргівлю, прогресуюче обезземелення і примусову працю на плантаціях і гірських розробках; багато груп М. повністю або частково вимерли. Лише з 20-х—30-х рр. 20 ст чисельність М. стала зростати. Основні заняття — тропічне землеробство і рибальство. Після 2-ої світової війни 1939—45 М. розвернули національно-визвольну боротьбу проти колонізаторів; у найбільших містах формується робочий клас; посилилися процеси етнічної консолідації раніше відособлених племен.
Літ.: Народи Австралії і Океанії, М., 1956; Пучків П, І., Населення Океанії, М., 1967; його ж, Формування населення Меланезії, М., 1968; Уорслі П., Коли засурмить труба, пер.(переведення) з англ.(англійський) М., 1963.
