Мейе (Meillet) Антуан (11.11.1866, Мулен, — 21.9.1936, Шатомейан), французький мовознавець, член Академії написів (1924), багатьох іноземних академій і суспільств, член-кореспондент Петербурзької АН(Академія наук) (1906). Вчився в Сорбонне. Професор Практичної школи вищих знань (1891) і Коллеж де Франс (1906). Член (1889) і секретар (1906—36) Паризького лінгвістичного суспільства. М. — послідовник Ф. де Соссюра, глава соціологічної школи . Основні праці в області порівняльного індоєвропейського мовознавства, а також окремих мовних сімей — слов'янських, німецьких, іранських і мов — грецького, латинського, вірменського, хеттського і ін. Разом с М. Коеном видав колективну працю «Мови світу» (2 видавництва, 1952).
Соч.: Les dialectes indo-européens, 2 éd., P., 1922; La méthode comparative en linguistique historique. Oslo — [e. а.], 1925; Linguistique historique et linguistique générale, 2 éd., t. 1—2, P., 1926—36; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Введення в порівняльне вивчення індоєвропейських мов, М. — Л., 1938; Спільнослов'янська мова, М., 1951; Основні особливості німецької групи мов, М., 1952.
Літ.: Щерба Л. Ст, Пам'яті A. Meillet, «Питання мовознавства», 1966 № 3; Sommerfelt A., Antoine Meillet, the scholar and the man, в кн.: Portraits of linguists, v. 2, Bloomington — L., 1966.
