Межлаук Валерій Іванович [7(19) .2.1893 — 29.7.1938], радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з липня 1917. Народився в Харкові в сім'ї вчителя. Закінчив історико-філологічний (1914) і юридичний (1917) факультети Харківського університету. У революційному русі з 1907. У 1917 член Харківських комітету РСДРП(б), Ради і ВРК. У 1918—20 губернський воєнком в Казані, наркомфін Донецько-криворізької республіки член обкому КП(б) В Донбасу і Донецького військового штабу, член РВС(Реввоєнрада) 5, 10, 14, 2-й армій, член РВС(Реввоєнрада) Південного фронту, наркомвоєн України, член РВС(Реввоєнрада) Тульського укріпрайону. У 1920—24 комісар Московсько-балтійською, Московсько-курською і Північною залізниць, заступник головного комісара шляхів сполучення, член колегії НКПС. У 1924—31 член Президії ВСНХ(Вища рада народного господарства) СРСР, начальник Главметалла, заступник голови ВСНХ(Вища рада народного господарства) СРСР. У 1931—34 1-й заступник голови Держплану СРСР. З 1934 заступник голови СНК(Рада Народних Комісарів) СРСР, заступник голови СТО(Рада праці і оборони) СРСР і голова Держплану СРСР. У лютому — жовтні 1937 нарком важкої промисловості СРСР, потім знов заступник голови СНК(Рада Народних Комісарів) і голова Держплану СРСР. На 15, 16-м-код з'їздах обирався кандидатом в члени ЦК, на 17-м-коді членом ЦК ВКП(6). Член ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР. Автор робіт по питаннях соціалістичної економіки. Нагороджений орденом Леніна і орденом Червоного Прапора.
Літ.: Межлаук Ф. До., Боєць, комісар, нарком, в збірці: Реввоєнрада нас в бій зве, М., 1967; його ж. Командарм соціалістичної економіки, «Планове господарство», 1971 № 4.
