1) період часу, протягом якого устаткування (машина, верстат, агрегат, апарат) без безпосередньої участі робітника здійснює зміна розмірів, форми або стану оброблюваного предмету праці. М. ст залежить від характеру технологічного процесу, якісних особливостей сировини, напівфабрикату або заготовок, вигляду устаткування і інструменту, механізації і автоматизації праці і ін. Розрахунок норми М. ст виробляється шляхом визначення оптимального режиму роботи устаткування, при якому забезпечується найбільш висока продуктивність при найменшій собівартості оброблюваних виробів і необхідній якості. Наприклад, для металоріжучих верстатів норма М. ст визначається обгрунтованими режимами різання (глибиною різання, подачею, швидкістю різання, числом проходів). Скорочення М. ст досягається введенням швидкісних методів обробки, використанням високопродуктивного устаткування і інструменту. Із зростанням рівня механізації і автоматизації виробництва підвищується питома вага М. ст в нормі штучного часу, встановленій на виготовлення одиниці продукції або на виконання однієї виробничої операції.
2) Час, що витрачається ЕОМ(електронна обчислювальна машина) на виконання певного комплексу обчислювальних робіт. Для числення М. ст береться процентне значення або середньодобове число годин корисної роботи машини. М. ст служить основним показником при розрахунках за послуги обчислювального центру .
