Обчислювальний центр (ВЦ), підприємство, призначене для виконання складних і трудомістких обчислювальних робіт за допомогою ЕОМ(електронна обчислювальна машина). Розрізняють ВЦ загального призначення, ВЦ для обробки економічної інформації і ВЦ для управління технологічними процесами.
ВЦ загального призначення виконує математичні, науково-технічні і економічні розрахунки, а також роботи по програмуванню завдань; надає допомогу в постановці і підготовці завдань; проводить консультації по питаннях організації власних обчислювальних центрів або лабораторій у замовників. ВЦ загального призначення веде також науково-дослідну роботу в області автоматизації програмування, чисельних методів математичної і технічної експлуатації ЦВМ(цифрова обчислювальна машина).
ВЦ для обробки економічної інформації є, як правило, центральними ланками автоматизованих систем управління підприємствами або галузями народного господарства і адміністративно підкоряються відповідним органам управління (міністерству, главку, дирекції заводу і т.д.). Ці ВЦ виконують заздалегідь регламентовані роботи по планових розрахунках, обробці звітності, фінансово-бухгалтерських розрахунках, а також разові розрахунки техніко-економічного характеру. Для виконання цих робіт вказані ВЦ зберігають у себе постійно великі об'єми нормативних і довідкових даних (у вигляді машинних архівів). Звітна і інша інформація від підприємств поступає або у вигляді звичайних документів, або на перфорованих каргах і стрічках, або на магнітних стрічках, а також по каналах зв'язку з безпосереднім введенням в ЕОМ(електронна обчислювальна машина) (для термінової оперативної інформації). Для введення економічної інформації в ЕОМ(електронна обчислювальна машина) широко використовуються пристрої автоматичного читання спеціально підготовлених друкарських текстів (написаних магнітними або графітовими відмітками).
ВЦ для управління технологічними процесами працюють в реальному масштабі часу, автоматично отримуючи вихідні дані від великої кількості датчиків параметрів процесів і виробляючи команди управління (протягом жорсткий заданого циклу) виконавським органам (руховим, нагрівачем і т.п. установкам). До цих ВЦ пред'являються особливі вимоги в частині надійності і швидкодії роботи.
Залежно від об'єму робіт ВЦ всіх трьох типів можуть мати різний склад устаткування і відрізнятися продуктивністю. Розрізняють 3 категорії ВЦ. До першої категорії відносяться ВЦ, що мають 6—8 великих цифрових ЕОМ(електронна обчислювальна машина) з швидкодією 20—50 тис. операцій в сік (типа «Мінськ-32», М-220, «БЕСМ-4» і т.п.) або 2—3 ЕОМ(електронна обчислювальна машина) з швидкодією 600—800 тис. операцій в сік (типа «БЕСМ-6»). Крім того, до складу вказаних ВЦ входять 6—8 комплектів рахунково-перфораційних машин, клавішні обчислювальні машини, апаратура розмноження документів, засоби зв'язку. У складі ВЦ першої категорії — 50—100 науковців, 100—200 інженерів і 200—300 техніків, лаборантів і допоміжних робітників. ВЦ другої категорії має приблизно половину, а ВЦ третьої категорії — одну третину устаткування і чисельності персоналу в порівнянні з ВЦ першої категорії. В окремих випадках до складу устаткування ВЦ включаються аналогові машини, призначені в основному для вирішення завдань моделювання динамічних процесів (політ ракет, робота енергосистем і т.п.).
Вказані ВЦ розрізняються по структурі. ВЦ загального призначення мають наступні 3 основних підрозділи: сектор математичної підготовки завдань і програмування, сектор технічної експлуатації ЕОМ(електронна обчислювальна машина) і сектор допоміжних робіт (перфорування, розмноження, електроживлення, господарське забезпечення). ВЦ для обробки економічної інформації має в своєму складі спеціалізовані підрозділи по типам економічних завдань (планерування виробництва, матеріально-технічне постачання, фінансово-бухгалтерська служба і т.д.), а також підрозділу по прийому всієї вхідної інформації і оформленню результатів. Крім того, в цих ВЦ, як правило, є спеціальні підрозділи класифікаторів продукції, по веденню нормативного господарства, збору і обробці оперативної інформації, що поступає по каналах зв'язку (так званий автоматизований інформаційно-диспетчерський пункт).
ВЦ для управління технологічними процесами не мають великих підрозділів програмістів або економістів, оскільки склади завдань і програм цих ВЦ визначають заздалегідь і не міняють в процесі роботи. Тут основна частина працівників — інженери і техніка по обслуговуванню ЕОМ(електронна обчислювальна машина) і апаратури автоматичного зв'язку з об'єктами управління.
Широке вживання отримують потужні обчислювальні системи, що включають ряд спільно працюючих машин з так званим багатопрограмним управлінням. Такі системи можуть вирішувати одночасно декілька завдань, отримувати і видавати дані по каналах зв'язки багатьом абонентам (замовникам), видаленим на великі відстані від ВЦ. При використанні у ВЦ вказаних обчислювальних систем вони набувають багатоцільового характеру, тобто можуть виконувати з однаковою ефективністю роботи ВЦ всіх трьох типів. Велике значення при цьому мають системи автоматизації програмування, що дозволяють різко скоротити терміни і трудомісткість підготовки завдань, і так звані операційні системи — спеціальні програми, керівники порядком роботи обчислювальних систем в процесі вирішення багатьох завдань. Це поважно тому, що ручне програмування і ручне управління роботою обчислювальних систем призводять до зниження їх ефективності. Ефективне використання ВЦ, оснащених потужними обчислювальними системами, можливо в умовах створення єдиної державної мережі ВЦ, кожен з яких обслуговує чималу групу підприємств певного району або галузі. Вихідними даними для проектування ВЦ служать характеристики завдань і потоків інформації, типові склади устаткування і технологічні системи роботи обчислювального комплексу.
В процесі проектування ВЦ визначаються його конкретні характеристики, етапи створення і введення в експлуатацію, капітальні витрати і економічна ефективність.
Літ.: Китів А. І., Крініцкий Н. А., Електронні цифрові машини і програмування, 2 видавництва, М., 1961; Рапопорт Е. Н., Організація обчислювального центру на машинобудівному підприємстві, М. — Л., 1964; Клаптів Ст І., Обчислювальні центри, М., 1966; Типовий склад технічного завдання на проектування обчислювальних центрів і методичні вказівки по складанню технічних завдань, М., 1967.
