Матейко (Matejko) Ян (24.6.1838, Краків, — 1.11.1893, там же), польський живописець. Вчився в Школі витончених мистецтв в Кракові (1852—58), в AX в Мюнхені (1859) і Відні (1860). З 1860 працював в Кракові, де з 1873 був директором Школи витончених мистецтв. Писав головним чином багатофігурні композиції, присвячені ключовим моментам історії Польщі (частіше середньовічною), прагнучи відгукнутися на недавні і сучасні політичні події. У ранніх роботах самокорисливій шляхті, що зрадила національні інтереси, М. протиставляв трагико-патетічні образи патріотів («Станьчик», 1862; «Проповідь Ськарги», 1864; «Рейтан», 1866), в алегоричній формі захищав себе від нападок офіційної критики («Вирок Матейке», 1867; все — в Національному музеї, Варшава). У його величезних батальних і історичних композиціях 1870—80-х років, що ефектно зрежисирували, досягнутий вражаючий драматизм дії, втім, незрідка перехідний в надмірний пафос і пригнічуваний великою кількістю мізансцен і історико-побутових деталей («Баторій під Псковом», 1871—72; «Битва під Грюнвальдом», 1878, — обидві в Національному музеї, Варшава; «Прусська дань», 1882; «Костюшко під Рацлавіцамі», 1888, — обидві в Національному музеї, Краків). У задумі деяких пізніх робіт М. виявилося некритичне відношення до минулого країни. М. працював також в жанрах пейзажу і портрета («Вигляд Бебека під Константинополем», 1872, портрет дітей художника, 1879, — обидва в Львівській картинній галереї), звертався до монументального живопису (розписи в краківському костелі Діви Марії, 1889—91). Творчість М. високо цінувалася такими крупними діячами російської культури, як Ст Ст Стасов, І. Е. Репін та інші.
Літ.: Стажінський Ю., Ян Матейко, Варшава, 1962; Островський Р., Ян Матейко, М., 1965; Treter М., Matejko, Lwów — Warsz., [1939]; Bogucki J., Matejko, Warsz., 1956.
