Маски театральні , спеціальні накладки з вирізом для очей (що змальовують людську особу, голову тварини, фантастичні або міфологічні істоти), що надіваються на обличчя актора. Виготовляються з паперу, пап'є-маше і інших матеріалів. У античному театрі, де вистави відбувалися у величезних амфітеатрах просто неба перед багатотисячним натовпом, М. т. замінювала мімічну гру, передавала різні душевні настрої (так, наприклад, на одному профілі маски зображалося страждання, на іншому — радість); для посилення голосу актора М. т. забезпечувалася зсередини металевим резонаторами. У римському театрі М. т. застосовувалися головним чином в народних імпровізованих сценках — ателланах. У Древній Русі і середньовічній Європі маски використовувалися скоморохами і гистріонамі. У 16—18 століттях М. т. носили комічні персонажі італьянськойкомедії дель арте . У 17 столітті маски почали виходити з вживання. Інколи М. т. застосовується в сучасному театрі (наприклад, «Кавказький крейдяний круг» Брехта, театр «Берлінер ансамбль», ГДР(Німецька Демократична Республіка)).
Великого поширення М. т. набула в традиційному театрі народів Азії (у Індії — народні представлення расліла і рамліла, в Індонезії — театр топенг, в Японії — театр ноо, та інші). У театрі 20 століть часто замінюється маскоподібним гримом (представлення катхакалі в Індії, кабуки в Японії).
