Маріво Пьер Карле де Шамблен де
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Маріво Пьер Карле де Шамблен де

Маріво (Marivaux) Пьер Карле де Шамблен де; Carlet de Chamblain de (4.2.1688, Париж, — 12.2.1763, там же), французький письменник, член Французької академії (1742). Народився в сім'ї провінційного чиновника. Вивчав право. У ранніх авантюрних романах М. «Фарзамон» (1712, виданий 1737) і «Пріключенія***, або Дивні дії взаємного потягу» (1713—14) дань галантним смакам поєднується з пародіюванням манірності прециозной літератури . Представник ранньої Освіти, М. випробував дію ідей англійських просвітителів з характерним для них духом компромісу між дворянством і буржуазією. Тому в творчості М. сильна морально-повчальна тенденція. У пародійному сатиричному романі «Телемак навиворіт» (1717, виданий 1736) М. висміює прибічники класицизму. Вершин реалізму М. досяг в кращих психологічних романах «Життя Маріани» (1731—41, російське переведення 1762, 1968) і «Удачливий селянин» (1734—35, російське переведення 1970). Їх герої — вихідці з нижчих класів суспільства — наділені піднесеними відчуттями. М. сприяв звільненню французької драматургії від канонів класицизму, створив новий театральний жанр, вніс до драматургії витонченість і інтимність, легкість і ліризм сюжету, образність, віртуозну вишуканість мови (так званий маріводаж), використовуючи прийоми італійської народною комедії дель арте . Все це відбилося в комедіях «Сюрприз любові» (1723), «Гра любові і випадку» (1730), «Торжество любові» (1732), «Помилкові визнання» (1738) і багато інших. Всього написав 36 комедій. М. зробив сильний вплив на розвиток французької драматургії.

  Соч.: Théâtre complet, t. 1—2, P., 1968; Journaux et oeuvres diverses, P. [1969]; у російському переведенні — Комедії, М., 1961.

  Літ.: Історія французької літератури, т. 1, М. — Л., 1946, с. 712—19; Історія західноєвропейського театру, т. 2, М., 1957; Deloffre F., Marivaux et le marivaudage, P., 1955; Greene E. J. H., Marivaux, [Toronto],1965; Desvignes-parent L., Marivaux et l’angleterre, P., 1970.

  А. Д. Міхайлов.

П. Маріво.

П. Маріво. «Життя Маріани» (Париж, 1947). Фронтиспис М. Сирі.