Мартінсон Сергій Олександрович [народився 25.1(6.2) .1899, Петербург], російський радянський актор, народний артист РРФСР (1964). У 1923 закінчив Інститут сценічеськи[ мистецтв (Ленінград), виступав в естрадних колективах. З 1924 грав в Москві в Театрі імені Мейерхольда (Валеріан — «Мандат» Ердмана і ін.), одночасно в Театрі Революції (містер Пікль — «гоп-ля, ми живемо!» Толлера, Карандишев — «Безприданниця» Островського). У ці ж роки виступав в Московському мюзик-холі, виконав роль Ськамейкина («Під куполом цирку») і ін. З 1945 в трупі театру-студії кіноактора (нині Центральна студія кіноактора). Грав тут ролі: Жівновського («Смерть Пазухина» Салтикова-щедріна), князя Костромського («Дядечків сон» Достоєвського), Харрісона («Знову прем'єра, або Приборкання норовистої» Тертера) та інші. З 1924 знімається в кіно, перша роль — Пумнкаре («Пригоди Октябрини»). Кращі ролі: перукар Соль («Маріонетки», 1934) композитор Гасу («Антон Іванович сердиться», 1941), телеграфіст Ять («Весілля», 1944), князь Костромської («Дядечків сон», 1967). У фільмах «Нові пригоди Швейка» (1943), «Третій удар» (1948) створив сатиричний образ Гітлера. Для мистецтва М., що носить в основному сатиричний характер, типові прийоми естради і мюзик-холу, гіперболічна загостреність, виразність зовнішнього малюнка, схильність до пантоміми.
