Мартінсон (Martinson) Харрі Едмунд (народився 6.5.1904, Емсхег, Блекинге), шведський письменник. Член Шведської академії (1949). Род. у сім'ї моряка. Був матросом. Перша збірка віршів М. — «Примарний корабель» (1929). Учасник літературної групи «П'ять молодих», що проголосила принципи так званого примітивізму (див. Швеція, розділ Література). Для збірок «Природа» (1934), «Пасат» (1945), «Цикада» (1953), написаних переважно білим віршем, характерне прагнення до філософського осмислення природи. У збірці «Кочівник» (1931) і в книгах путніх зарисовок «Подорожі без мети» (1932) і «Кап, прощай» (1933), романі «Дорога в Клокріке» (1948) М. розвиває утопічну ідею про вічне бродяження як засіб подолання зла буржуазної цивілізації. Опублікував автобіографічні романи «Кропива квітне» (1935, російське переведення 1939) і «Дорога в життя» (1936). На початок 40-х років склався песимістичний погляд М. на технічний прогрес, загрозливий, на його думку, існуванню людства (поема-антиутопія «Аніара», 1956).
Соч.: Dikter, Stockh., 1961; Utsikt frn en grästuva, Stockh., 1963; Dikter om ljus och mörker, Stockh., [1971]; у російському переведенні — Вільне воскресіння, в збірці: Шведська новела XIX—XX вв.(століття), М., 1964.
Літ.: Cederblad-hansen С., Tio kvällar med Harry Martinson, Stockh., 1957; Wrede J., Sngen om Aniara. Studier i Harry Martinsons tankevärld, Helsingfors, 1965; Espmark K., Harry Martinson erövrar sitt sprk [Stockh., 1970].
