Мартіну (Martinů) Богуслав (8.12.1890, Полічка, Чехія, — 28.8.1959, Лісталь, поблизу Базеля), чеський композитор і музичний діяч. Вчився в Празькій консерваторії грі на скрипці і органі (1906—12), удосконалювався там же в Школі вищої майстерності в І. Сука (1922—23), потім 1 рік — в А. Русселя в Парижі. У 1923—40 жив у Франції, Італії, Швейцарії, не пориваючи зв'язків з батьківщиною (з 1931 член Чеської академії мистецтв); з 1941 — в США викладав композицію в Прінстонськом університеті. Творчість М. дуже всіляко по жанрах і музичній мові. Проявляючи високу майстерність композиторської техніки, М. органічно поєднував традиції А. Дворжака і І. Сука з деякими прийомами французького імпресіонізму і антиромантичними тенденціями А. Онеггера, а також ритмічною винахідливістю І. Ф. Стравінського. М. — один з провідних чеських композиторів 20 століть. Для його стилю характерні широко розвинена поліфонічность фактури; стримана мужність, ритмічна гострота, елементи гумору. У твори 1940-х — 1950-х років посилився національний колорит, з'явилися настрої глибокого роздуму, суворий драматизм (патріотичний твір «Пам'ять Лідіце», 1943). Їм написані 13 обпер (у тому числі «Жюльетта», 1938; «Аріадна», 1958), 10 балетів (у тому числі «Заколот», 1925; «Суд Паріса», 1935), 6 симфоній і інші симфонічні твори, концерти з оркестром, 6 струнних квартетів і інші камерні ансамблі, вокальні вигадування, фортепіанні п'єси.
Соч.: 1938—1945, Praha, 1947; Dornov, hudba, а svět, Praha, 1966.
Літ.: Šafránek М., Ст Martinů. Život а dílo, Praha, 1961; Martinů Ch., Můj život s Bohuslavem Martinů, Praha, 1971.
