Мартовіч Лесь (Олексій Семенович) [31.1(12.2) .1871, сіло Торговіца, нині Городенковського району івано-франківської області, — 29.12.1915 (11.1. 1916), сіло Погорісько, нині Нестеровського району Львівської області], український письменник і громадський діяч. Народився в сім'ї писаря. Вищу юридичну освіту здобув екстерном. З 1895 займався адвокатською практикою в селах Галіциі (тоді входила до Австро-Угорщині), вів суспільно-просвітницьку діяльність. У 1897—98 редактор газети «Громадський голос» («Голос общини»). Демократ по переконаннях, він співчутливо відносився до визвольної боротьби трудящих і до наукового соціалізму. Друкувався з 1889. Успіх йому приніс соціально-психологічну розповідь «Мужицька смерть» (1898). З появою збірок «Нечитальник» (1900), «Хитрий Панько і інші розповіді» (1903), «Дарунок Стрибога і інші розповіді» (1905) М. зайняв місце в одному ряду з найбільшими західноукраїнськими новелістами Ст Стефаником і Мазко Черемшиною, був виразником дум трудового селянства, його прагнень до свободи. У сатиричній повісті «Забобон» (1911, опублікована 1917) піддав осміянню вдачі міщанки, буржуазній інтелігенції. Виступав як публіцист, опублікував в місті Коломиї революційну прокламацію «На Перше травня 1893 р. Карл Маркс». Вигадування М. переведені на багато мов.
Соч.: Твори, До., 1954; За межу. Оповiдання. До., 1968; Забобон, До., 1971; у російському переведенні — Вибрані твори, М., 1951; Дарунок Стрибога, М., 1971.
Літ.: Лесин Ст, Лесь Мартовіч (1871—1916), До., 1963; Iсторiя української літературі в 8 тт., т. 5, До., 1968; Погребенник Ф. П., Лесь Мартовіч. Жіття i творчicть. До., 1971; Кравченко Є. Є., Лесь Мартовіч. Бiблioграфiчній покажчик, Львiв, 1968.
