Черемшина Марко
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Черемшина Марко

Черемшина Мазко (псевдонім; справжнє ім'я і прізвище — Іван Юрійович Семанюк) [1(13) .6.1874, с. Кобаки, нині Косовського району івано-франківської області, — 25.4.1927, р. Снятін, нині івано-франківської області], український письменник. Народився в селянській сім'ї. Закінчив юридичний факультет Віденського університету (1901); доктор юридичних наук (1906). У 1912 відкрив адвокатську контору в Снятіне і здобув собі славу «мужицького адвоката»; вів серед місцевого населення велику культурно-просвітницьку роботу. Перша розповідь — «Керманич» (1896) — присвячений життю і праці плотогонів на р. Черемош. Цикл ліричних віршів в прозі «Листки» (1898) певною мірою відобразив вплив естетики модернізму. Надалі (багато в чому під дією І. Я. Франко) Ч. рішуче став на дорогу критичного реалізму — цикл новел з життя гуцулської селянської бідноти (збірка «Карби», 1901). Життя народу в роки 1-ої світової війни 1914—18 присвячений цикл антимілітаристських новел, що склали збірку «Село гине» (1925). Створені останніми роками життя новели Ч. про тяжке положення народних мас в буржуазній Польщі публікувалися в радянській українській періодиці і в 1929 були видані посмертно в Києві (збірка «Верховіна»). Творчість Ч. високо цінували Франка, О. Маковій, О. Кобилянськая, Леся Українка. Його твори переведені на багато мов народів СРСР і зарубіжних країн. У Снятіне створений музей Ч. (1949), там же і в с. Кобаки споруджені пам'ятники письменникові-демократові.

загрузка...

  Соч.: Твори, т. 1—2, Київ, 1974; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибране. [Вступ. ст. Ф. Крівіна], М., 1973.

  Літ.: Засенко О., Мазко Черемшина. Жіття i творчicть, Київ, 1974; Кравченко Є. Є., Семанюк Н. Ст, Бiблioграфiчній покажчик, Київ, 1962.

А. Е. Засенко.

М. Черемшина.