Мартинов Євгеній Іванович [22.9(4.10) .1864, Свеаборг, нині Суоменлінна, Фінляндія—1932(?)], російський військовий історик, генерал-лейтенант (1910). Закінчив Академію Генштабу (1889). Під час російсько-японської війни 1904— 1905 успішно командував піхотним полком. У 1913 звільнений в запас за критику порядків, що у пресі існують в армії. На початку 1-ої світової війни 1914— 1918 попав в полон (серпень 1914). Після повернення на батьківщину в червні 1918 вступив в Червону Армію. Був головним начальником постачань РККА, викладав в Академії Генштабу, працював у Військово-історичній комісії і Управлінні з дослідження і використання досвіду війни. Автор ряду військово-історичних робіт, що містять багатий фактичний матеріал. У 1928 звільнений з лав Червоній Армії за віком.
Соч.: Стратегія в епоху Наполеона і у наш час, СП(Збори постанов) Би, 1894; Блокада Пльовни, СП(Збори постанов)Б, 1900; З сумного досвіду російсько-японської війни, 2 видавництва, СП(Збори постанов) Би, 1907; Спогаду про японську війну командира піхотного полку, Полоцк, 1910; Царська армія в Лютневому перевороті, [Л.], 1927; Корнілов. (Спроба військового перевороту), [Л.], 1927.
