Маніту (на мові індейцев-алгонкинов Північної Америки — дух, бог), позначення таємничої чаклунської сили, а також особистих духів-заступників. По поверьям і звичаях північноамериканських індійців, кожен чоловік — воїн і мисливець — повинен був набувати М. шляхом особливих випробувань і «бачень». Християнські місіонери намагалися на основі представлень о М. розвинути у індійців віру в небесного бога («Великий Маніту»), що знайшло віддзеркалення в поемі Р. Лонгфелло «Гімн про Гайавате».
