Маньчжури (самоназваніє — маньчжу нялма; по-китайськи — маньчжу жень, ци жень), народ, корінне населення Північно-східного Китаю, живуть в основному в Південній Маньчжурії. Чисельність близько 3 млн. чоловік (1970, оцінка). Маньчжурська мова збереглася головним чином в М., що живуть в селах провінції Хейлунцзян; у інших районах КНР(Китайська Народна Республіка) М. говорять по-китайськи. Віруючі М. сповідають буддизм і даосизм, в частини М. існують шаманство і культ предків. М. — в основному нащадки древнього населення Північно-східного Китаю — згадуваних в китайських літописах тунгуських племен су-шень, ілоу, воцзюй, уцзі, мохе і інших. В різний час в етногенезі М. брали участь також сусідні тюркські, монгольські і інші племена. На початку 8 століття мохе утворили державу Бохай, знищене киданямі (926). Консолідацію племен Північно-східного Китаю прискорило виникнення феодальної держави чжурчженей (1115—1234). М. склалися в єдиний народ на початку 17 століття, коли з об'єднанням дрібних володінь і створенням військово-феодальної держави з'явилося загальне для всього краю і народу найменування Маньчжу. Тоді ж склалися загальнонародна мова М. і спільність матеріальної і духовної культури. М. заснували в 17 столітті імперію Цин, завоювавши Корею, Китай і Монголію, а в 18 столітті — Джунгарію, Тибет і ін. Обов'язкова служба в «знаменних» військах, розміщених в крупних містах імперії, вела до втрати рідної мови і часткового засвоєння М. китайської культури. В той же час і китайці сприйняли від М. ряд елементів їх матеріальної культури. В М. зберігаються пережитки родового ділення, самобутні особливості в плануванні житла, обрядах і ін. Основне заняття — землеробство (зернові, боби, кунжут, коноплі, овочі і ін.), у гірських районах розвинені лісові промисли. Частина М. зайнята в промисловості.
Літ.: Народи Східної Азії. М. — Л., 1965 (бібліографія); Людей похилого віку Ст С., Предмети побуту і знаряддя праці маньчжуров в зборах МАЕ (До питання про самобутність матеріальної культури маньчжуров), в книзі: Збірка музею антропології і етнографії, т. 25, Л., 1969.
